Наприкінці опитування «Дорогоцінне Орінгознавство» було спеціальне віконечко, де ми збирали від вас теми майбутніх дописів про прикраси, роботу та життя. Тем таких зібралося дуже багато. Деякі ми вже розкрили у попередніх дописах цього тижня, щось спробую прояснити в цьому тексті, а також… 

…згодом окремо розповімо про виробництво та камені, ексклюзивні прикраси, професійний розвиток та проблеми з каблучками-містами, перспективи конкурса «Срібна мрія» і плани на наступний рік, бо тут кожна тема потребує багатослівності й ілюстрацій.

А сьогодні буде бліц з дев’яти питань (точніше — тем, бо інколи поєднувала схожі за змістом питання). Які теми прості, а які складні — вирішуйте самі, будь ласка. Як на мене, усі вони цікаві, тому відповідала розгорнуто і щиро. 

1. На початку війни з каталогу під замовлення зникло багато прикрас. Вони повернуться після Перемоги?

Це одне з найпопулярніших питань останнім часом. Рік тому розлого розповідала, що саме відбувається на сайті, коли ми почали вимикати сторінки прикрас з розділу «Під замовлення» — врешті решт з п’яти тисяч товарів залишилося близько двох тисяч. Рішення було вимушеним і тимчасовим, але ці часи поки що не пройшли: ми просто не маємо змоги обслуговувати велетенський каталог обмеженими силами. 

Головна стратегія Орінго під час війни виглядає так: втриматися на хвилі до перемоги, виповзти десь на берег, непритомно полежати декілька днів, а потім вирішувати, що робити далі. Відповідно стратегії обрана й тактика: короткі плани, маленькі рішення, пристосованість та гнучкість. 

Важке та складне силоміць треба не тягнути, а викидати за борт, навіть якщо воно важливе і вкрай сумно це робити. До улюблених речей прив’язуємо камені та робимо позначки на карті, щоб мати шанс після шторму повернутися. Інколи у штормі буває віконечко і щось ми витягуємо з глибин, не чекаючи глобальних змін. Тоді деякі прикраси повертаються в каталог.

Умови та порядок повернення моделі в каталог виглядають так: 

- є запит від орінговців або наше бажання урізноманітнити розділ «В наявності», інколи ці запити збігаються майже одночасно;

- знаходимо час і можливість зробити зразок;

- уважно зразок розглядаємо: модель повинна не викликати проблем на виробництві і задовольняти моє «відчуття прекрасного»; 

- перевіряємо, чи є для моделі камені;

- перераховуємо ціну; 

- відправляємо на фото і робимо переклад. 

Тобто, повернення — це як повноцінний запуск нової прикраси. Якщо ви відчуваєте потребу в прикрасі, яку наразі приховано, варто просто написати особисте повідомлення на сайті. 

Поки що в списку «А чому б і ні?» в мене висять «Мехенді», «Гліцинія» та «Зерна», у грудні буду вже розуміти повну картину. Можу його й трохи розширити. 
 

2.  На моїй роботі зараз якось накопичились різні нюанси по роботі "від'їхавших", бо часом виглядає дуже несправедливо. Кожен зробив тоді свій вибір, але час плине і тимчасове затяглось на місяці та роки. Як з цим впорались в вашій команді? 

На щастя, ми досить швидко проскочили через подібне випробування, тому що усі види наших робочих процесів можна легко розділити на дві категорії: дистанційно можливо і категорично не дистанційно. І, звісно, першими після початку війни почали працювати саме ті, хто завжди мав змогу працювати на відстані. Я взагалі не припиняла шорохатися по мережі, щось писати та спілкуватися з бажаючими, а Оля і Тала підтягнулися вже у березні, коли трохи обжилися на нових місцях. 

Але треба було до віртуального додати матеріальне. Хоча й Орінго найлітературніший ювелірний дім в світі, окрім слів потрібне срібло. Дякую моєму духовному близнюку Юрію Володимировичу, який самостійно зробив крок назустріч подіям, бо категорично неможливо було прохати когось виходити під обстріли. Так ми й носилися з ним туди-сюди з останнього тижня березня 2022 року… У квітні до нас дистанційно доєдналася Оксана, відправлення заворушилося хутчіше. А потім потроху почали повертатися у місто ті, хто дійсно мав таку змогу та хотів знову працювати.  
Остаточно стара-нова команда Орінго сформувалася вже у 2023 році, це третина від повної довоєнної чисельності. «Дистанційники» втрималися майже усі.

З тими, хто не повернувся до роботи, трудові відносини припинені (я теж не прибічник затяжної тимчасовості), а після війни подивимося, як воно буде...

 

3. Крамниця у Харкові...

Щоденне питання в усіх каналах зв’язку: чи працює крамничка, чи не планується відкриття магазину у Харкові (або в інших містах) до закінчення війни, як забирати прикраси у Харковітощо. 

Напружуючим це питання стало завдяки Гуглу, в першу чергу. Люди шукають в мережі Орінго, бачать там, що ми працюємо і їдуть, не телефонуючи, хоча й написано «магазин не працює». Одного часу поставили там «зачинено» — почали телефонувати ще сильніше, бо турбувалися про замовлення та чому ми припинили роботу. Видалити повністю бізнес-сторінку з Гугла не варіант — там купа реальних відгуків і не лише про харківські крамниці… 

Остання версія сторінки виглядає так: на фото додали яскраве попередження, що крамниця не працює, але надій не плекаю.

То чому ж ми й дійсно не поновлюємо роботу крамниці, якщо такий сильний попит харків’ян? Поясню тільки деякі причини. 
1. Фінансова:  навіть у найкращі (це тепер я розумію, що вони були найкращі) 2018-2019 роки, коли ми мали дві крамниці одночасно, продажі офлайн не перевищували 7% і не було жодного місяця, коли крамниці були не дотаційні. Неприбутковістю можна знехтувати, коли йде постійний потік, коли люди наміряють прикраси, а потім забирають замовлення — ми сприймали крамниці як постійну виставку і залюбки їх підтримували. Наразі такої можливості немає, тому що багато нагальних потреб. До того ж на відкриття треба робити додаткові товари, замовляти нові підставочки… 

2. Безпекова: ті, хто відвідував крамницю особисто, напевне пам’ятають, що вона в нас майже наполовину скляна, від підлоги до стелі. Так, наразі в Харкові значно спокійніше, аніж минулого року, проте війна не скінчилася, росія продовжує штурмувати Харківщину, а тривога в місті звучить або багато разів на день, або вмикається після вибухів.  В таких умовах запрошувати людей відвідати крамницю вважаю безвідповідальністю. 

3. Організаційна: коли у вікнах першого поверху з’явилася фанера, ми переробили кімнату, де була крамничка, на виробничу, максимально звільнивши другий поверх. Таким чином ми менше витрачаємо на електричне опалення. До того ж після початку війни ми зачиняємося о 18 годині та не працюємо по вихідним і здали до банку термінал та касовий апарат (тому не приймаємо готівку на виробництві). 

Отже, щоб відновити роботу крамниці, треба зробити дуже багато дій, які робити не хочеться аж ніяк, поки не завершиться війна, головна умова поточного існування. 
Але ми спокійно виносимо заздалегідь сплачені замовлення, якщо зручніше забирати в нас, а не на «Новій пошті». 

4. А чому саме цукерки Шалена Бджілка Ви вкладаєте в посилочку?)))

Це питання, до речі, стало вже традиційним — як тільки десь показуємо наше пакування, одразу отримує за бджілок.  Ось тут історія, як нас з ними виручали орінговці навесні минулого року, коли в харківських крамницях був збій з бджілками.  

Також одразу відповім, чому їх дві штучки: собі та другу. Більше ніякого значення це не несе.  

Колись дуже давно ми зупинилися саме на цих желейках, бо вони єдині витримують в посилці  будь-які випробування без відчутної зміни органолептичних властивостей та фізичного стану. Інколи мені здається, що вони б вижили навіть у відкритому космосі… Шоколад пливе або ламається, карамельки бувають такими, що зуби зламати можна, а от веселі «Шалені бджілки» не змінюються. Можливо тому їх полюбляють забирати з собою наші друзі-воїни, великими пакетами. 

5. Як живеться калюжі? Чи сумує вона за людьми що заходили повзнеї до крамнички та на виробництво? )

Калюжа після вчорашнього дощу почувається повною сил, веліла усім кланятися та передавати привіт.

Вона вже не так сумує за людьми, бо в Харкові кипить життя, а над Харковом летять хмари та майорить величезний прапор.

Дякую за питання, це ще одне чудове нагадування про те, як увага до предмета може зробити його помітним і неординарним. От чим була та калюжа до мого зізнання в любові у 2021 році? Перешкодою на шляху подорожніх та згадкою про погане планування міста й недбалість ремонтників. А чим вона є зараз? Та це ж майже внутрішнє море Орінго!

Дуже сподіваюсь, що виказана повага до калюжі та її здобуте марнославство втримає її від подальшого пошуку шляхів у наш підвал, бо там вона вже не віддзеркалює небо і світлофор, а розтікається брудом по стінам та підлозі…

6. Про життя - хто та руденька (і не тільки) модель, дівчина, яка на ваших фото? Така чудова!

Ця чарівна та різнобарвна дівчинка — Еліна, донька Олени, незмінного фотографа Орінго вже дуже багато років. 

Можливо Еліна і далі б дорослішала та вчилася у театральному без ювелірного світу, але під час карантину ми залишилися без моделей. Лєна спитала «ну що мені тепер робити, на Елі знімати?!», потім пауза… Вирішили спробувати.  І виявилося, що на Елі знімати можна, бо на наше щастя, вона була не проти. 

Розповідала трохи більше про нове обличчя Орінго у цій статті. Насправді ж особлива чарівність Еліни не в мамі, яка вміє фотографувати, не в прикрасах Орінго і не у гарному обличчі. Вона розумна і талановита людина, яка має свою думку про життя, яка вміє творити, змінюється за власним бажанням. Це шістнадцятирічне уособлення нової України, без гриму та зайвих покращень, з киплячою енергією та наполегливістю у досягненні своєї мети. 

7. Хочеться більше бачити закулісся виробництва і познайомитись з усіма, хто дотичний до цього мистецтва:) 
Дуже подобаються відео про виготовлення прикрас. Чи плануєте нові відео такого формату в Інстаграм/телеграм?

Тема контенту зустрічається теж досить часто, і це дуже приємно — ви помічаєте наші зусилля показувати прикраси з різних боків, не лише словами та на фото, а й у динаміці. 

На жаль, зі створенням якісного відео наразі є певні складнощі: потрібна людина, яка робитиме запис майже постійно, а потім збиратиме матеріали у відео-ролики. Це велика та складна робота, яку не компенсують мої бліц-набіги на виробництво з айфоном. Набіги за можливості я робити буду, але розумію, що відео-таланту в мене немає, а для набуття навичок потрібно постійно практикуватися. Сподіваюсь, що згодом і цю задачу ми вирішимо — знайдеться талановита людина, якій знімання виробничих процесів буде до душі та яка не псуватиме нерви майстрам.

Не псувати нерви майстрам — це вкрай важливе правило. Коли ми тільки починали історії про виробництво, майстрів та екскурсії, мені здавалося, що кожен повинен бути амбасадором бренду. Ми у цьому були рішучими піонерами, топили виключно за повну відкритість, та вважали, що позувати і розважати — обов’язок кожного учасника команди. Так і було, аж допоки не помітили, що далеко не усім з команди подобається обрана лінія, що деякі люди засмучуються, коли під час роботи їм зазирають через плече, просять коментарі чи торкаються предметів на верстаку. Звісно, що це не тому, що хтось кращий, а хтось гірший, просто усі люди мають власні кордони та ставлення до них. 

Зрозуміла на власній шкірі, коли малювала для відео майже дві години під камерою, щоб десять секунд потрапило до ролику. Відео — неймовірне і чарівне, я б знову малювала день і ніч, лише б син знову підбадьорював… Але малювати та розповідати про бренд є моїм прямим обов’язком, на відміну від наших талановитих ювелірів. Їх робота полягає у тому, щоб зробити якісні та гарні прикраси.
 

 
Тепер я знімаю тільки руки майстрів, і усі ставляться до раптової пробіжки з айфоном цілком приязно, бо знають: зайвого у кадрі не буде, лише необхідне. Душевний спокій учасників команди не менш важливий, аніж клієнтів. 

Та, повертаючись до початку, все одно мрію після війни знайти людину, яка покаже світ Орінго таким же людяним, буденним і казковим, яким він є насправді.

8. Шановне Орінго, у зв'язку з війною не було змоги слідкувати за сріблом. Оксидоване срібло потемніло якимись плямами. Серветка для чищення не допомогає. Я дуже засмучена. Що робити?

Війна важко витримується не тільки людьми, не дивно, що живе срібло теж реагує відповідно. Якщо срібло вже з плямами, які не прибираються серветкою чи миттям з зубною щіткою, то його можна відчистити тільки професійно. 
Що для цього потрібно зробити, описано в Правилах роботи, розділ про ремонти.  
Єдине — можливо доведеться зачекати трохи довше, ніж раніше, у гарантійному відділі може бути черга. І перед відправленням обов’язково потрібно прочитати правила та повідомити нас, щоб не трапилося потім ніяких сюрпризів. 

9. Кому дякуєте на початку дня і про що думаєте перед сном?

Перед тим як заснути, майже завжди думаю про те, як не думати: слухаю книжки чи музику, роблю вправи з англійської, щось планую на завтра і намагаюся запам’ятати минулий день, як щось цікаве та неповторне. 

А зранку дякую захисникам країни, за те що прокинулася і у своєму ліжку. Це вже традиція: подякувати і задонатити.

Усе наші можливості та магія базуються виключно на їх боротьбі: неймовірні люди щомиті ризикують здоров'ям та життям, Харків залишається українським містом, Орінго залишається у Харкові. 

Друзі, щиро дякую за цікаві теми та увагу! Яка тема вам сподобалася найбільше?
 

Олена Маслова