Любов Орінго до книжок - не таємниця. Регулярні оновлення міні-бібліотеки у Таємній кімнаті, нові сесії ювелірно-літературного клубу "Екслібрис", на яких прочитане обговорюється та перетворюється на ескізи нових прикрас, особлива увага до українських письменників, що створюють нарис нашого з вами життя... Повсякденність Орінго створюється зі слів та срібла, отож і у підсумках року без літератури не обійтися.

Давайте одразу домовимося: списки на кшталт "N книжок, які не варто пропустити у цьому році!" ми писати не будемо. Їх можна з легкістю нагуглити на будь-якому сайті, але цінність їх найчастіше досить сумнівна. Це й не дивно: усі ми різні і оддаємо перевагу різній літературі. Отож просто поділимося особистими враженнями команди Орінго: що читали, що запам'яталося і вплинуло на нас впродовж цього року? Якщо ж щось з цього відгукнеться і вам, будемо раді. 

 Шорт-лист Олени Маслової трішки мене налякав: він розпочинався з нашумілої книги історика Тімоті Снайдера "Про свободу", читати яку некомфортно, а місцями навіть боляче. Ідея того, що свобода - це не відсутність чогось негативного, а навичка, набути яку можна тільки шляхом постійного мислення й ставлення незручних питань, вкладається в голову не надто легко   Утім, цю книгу дійсно можна розглядати як дороговказ - та відправну точку для довгих роздумів.

Ще у списку Олени Маслової опинилася автобіографія сучасної мисткині-перформерки Марини Абрамович "Пройти крізь стіни",  "Арабески" Сергія Жадана та гостросюжетна фентезійна трилогія "Макова війна" Ребекки Кван (бажано не розпочинати читати її посеред робочого дня, інакше робота стане ). А YA "Тут, у реальному світі" Сари Пенніпакер виявився єдиною спокійною книгою не про війну...

 Оля, тобто я, цього року відчула, чому варто вести читацький щоденник: проковтнуті сторінки в якийсь момент збираються в голові в ком з думок та образів, і рішуче відмовляються розділятися. З полегшенням зорієнтувалася по списку Олени Маслової: чимало книг ми обговорюємо та радимо одна одній, а "Жовтолику" Ребекки Кван мені взагалі дали з собою в потяг з наказом неодмінно прочитати. І несподівано саме вона виявилася чи не найважливішою для мене у цьому році: гостросюжетний горор про те, як далеко готова зайти людина у пошуках короткострокової слави та дофаміну від неї змусив по-новому поглянути на власні стосунки зі світом та соцмережами  "Жовтолика" гарно ілюструє упередженість світу видавництв та письменників, який далеко не завжди керується думками про справжнє мистецтво. А через одну невдалу (за думкою автора) рецензією взагалі може розв'язатися ціла війна - і не кажіть, що не бачили такого у реальному житті.

Також пораджу під ялинку роман "Шлюбний портрет" Меггі О'Фаррелл: це досить легка та захоплива історія про дівчинку, яка не боялася бути не такою як усі в максимально несприятливому для цього світі, - і все-таки отримала своє щастя! Додаємо декорації пишної Флоренції епохи Відродження, неймовірні сукні та зачіски і золотаву тигрицю, подумки приміряємо прикраси "Ренесанс" - і маємо рецепт ідеального святкового читання.

 Женя славиться у контент-команді своєю любов'ю до історії. Старовинні манускрипти, дивовижні звіри з гобеленів, неочікувані факти про Вавилон та Римську імперію - це його парафія. Отож запитуючи, яка книга лідує у його читацькому списку цього року, я зауважила "Тільки, будь ласка, нехай це буде твір цього тисячоліття!". В чомусь мої передчуття були вірними, адже Женя запропонував "Звільни свого внутрішнього римлянина" Марк Сидоній Фалкс, Джеррі Тонер. Рік написання - 2016, я спеціально вточнила. 

"Книгу Джеррі Тонера технічно можна назвати науково-популярною літературою. Але фактично це інструкція з поліпшення свого життя від досвідченого лайф-коуча. Щоправда, цей коуч - римський аристократ Марк Сідоній Фалкс, найкращим способом життя він, звісно ж, вважає римський і щедро ділиться з читачами-варварами порадами, як опанувати всі римські чесноти. Із книжки ви дізнаєтеся, чому важливо постійно самовдосконалюватися, як правильно поводитися у вищому світі, як приносити жертви богам, лікуватися ведмежим жиром, носити тогу і завоювати вічну славу. Одним словом, дуже практична книга, всім рекомендую".

 Анастасія потроху вивчає Івано-Франківськ, і тут не обійтися без літературного путівника! Отож її вибір - це "Фелікс Австрія". Софія Андрухович представлення не потребує. Її "Фелікс Австрія" вже встигла нашуміти і почати перетворюватися на класику, яку повинен прочитати кожний. Історія двох дівчат, чиї долі переплелися чи не занадто тісно, відбувається в Станіславі (зараз Івано-Франківськ). Окрім захоплюючого сюжету, на нас чекає чимало галицького колориту і неспішне занурення в атмосферу старовинного міста.  

До речі, атмосфера Івано-Франківська у романі відтворена максимально точно. Нещодавно я мала щастя приїхати до Насті в гості й прогулятися з нею по Франківську разом - під час імпровізованої екскурсії містом вона згадала "Фелікс Австрію" стільки разів, що я ніби ще раз перечитала цю книгу. 

 Як же обійтися в наші часи без Стівена Кінга? Читала і перечитувала Короля жахів уся контент-команда, втім і враження у всіх виявилися різними. Особисто я досі не можу оговтатися від його нового і досить-таки кривавого роману, "Голлі"; Олена Маслова навпаки назвала "Голлі" серед найкращих прочитаних книжок. А уяву Тали підкорив "11/22/1963" - довжелезна і складна історія про (не)можливість змінити хід історії. Погратися з часом хочеться іноді нестерпно - але не факт, що мандрівник у часі зможе знайти найкращий шлях, який не призведе до катастрофи...

Впевнена, що на вибір Тали вплинула ще й каблучка "Спостерігач", про яку вона нещодавно розповідала у моторошно-естетичному фото-огляді 

 А наша алкоблогерка Альона цього року перечитувала Ніла Геймана. Її особиста порада - збірка "Обережно, тригери!": тут є і монстри, і кохання, і вежі замків, і уважні очі чудовиськ. На якій сторінці розкриється книжка, залежить тільки від читача...

Діліться у коментарях: яка книга особливо вразила вас у цьому році?

Збирала думки та рецензії Ольга Орінго