У суботу завершився особливий період року — сезон, коли народжуються, зростають та злітають срібні мрії. Рік мій зазвичай поділяється не лише на дванадцять місяців, п’ятдесят два тижні чи пори року — мінімум п’ять місяців навколо вирують срібномрійні пристрасті.

Спочатку треба прийняти принципове рішення, скласти правила, відкрити тему на форумі та спостерігати, як розквітають ескізи. Після завершення першого етапу треба пройти крізь обирання, і далеко не завжди рішення приймаються легко. А коли стихає голосування і ставиться остання крапка у підсумках конкурсу, мрії готуються до матеріалізації у сріблі…

Коли у квітні відкривала тему для ескізів, навіть гадки не мала, що одинадцята прикраса у каталозі з’явиться через вісім місяців. І це ще один сумний рекорд одинадцятого сезону, окрім найменшої кількості прикрас і нижчої (аніж звичайно) активності конкурсантів. Існує низка об’єктивних та суб’єктивних причин для зменшення масштабів та розтягнутості конкурсу, на деякі з них до перемоги вплинути не можна.

Чи буде продовження наступного року? Аж посміхнулася — це вже перетворилося в традицію і може виглядати як кокетування: буде чи не буде… На початку прем’єр в мене почалися роздуми про долю конкурсу в дописі «Синдром самозванця та синдром мрійника», але тоді рішення прийняти було складно. Тепер я його знайшла і це єдине рішення, під яким я зможу підписатися сьогодні. Повністю припинити те, що набагато давно більше ніж просто конкурс, не маю жодного права, проте підтримувати повний конкурсний формат під час війни неможливо. Тому наступного року дванадцятий сезон «Срібної мрії» буде камерний і тихий, тільки для своїх. Більше це буде схоже на перший сезон, але прийматимемо ескізи від тих, в кого вже були замовлення, голосування не буде і переможців буде менше, ніж звичайно. Це те, що зможу витягнути з поточних умов існування з суворими обмеженнями по усім ресурсам, проте це втримає вогник мрій від згасання. 

Сподіваюсь, друзі, що ви розумієте — це не ниття песиміста, а тверезий розрахунок з нотами оптимізму. Я щиро вірю в те, що дванадцятий сезон буде і що треба інтенсивно працювати на перемогу, щоб створити можливість потім розгорнути поле співтворчості у розкішному, небаченому раніше форматі. 

Про срібні мрії ще багато чого покажемо й розкажемо, а поки що відкрию у каталозі два доповнення — чарівні підвіси «Меч лицарки» і «Щит лицарки», щоб було чим відбиватися та прикриватися від різних негараздів. 

Життя продовжується, рухаємося вперед разом!

З любов’ю, Олена Маслова