Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Звідки береться свідомість та як її втратити

Спочатку в мене був задум у цьому традиційному есе розповісти про різні сучасні дослідження роботи мозку та про народження свідомості. Але фінал тижня був такий гидотно-бурхливий, що це вже не есе, а компіляція з заготовленого до 18 липня і пережитого після… 

cadc783fad8fd3d21d24d99b8f69e70f.md.jpg

 Уся правда проходить три етапи.
​Спочатку її висміюють.
​Потім їй жорстко протистоять.
​Урешті-решт її приймають як цілком очевидне.
​(Артур Шопенгауер)

Свідомість — це відчуття людини того, що вона є собою, це відчуття проживання життя. Свідомість — поєднання внутрішнього досвіду та можливості ним правильно скористатися. Мені дуже відгукується теорія, протилежна звичному матеріалізму, яка пояснює, що мозок не породжує свідомість. У 2014 році група з понад двохсот учених і філософів опублікувала «Маніфест про постматеріалістичну науку», який висвітлює подібну позицію.

Це дуже захоплююче, як і усі відкриття молодої квантової доби: свідомість існує незалежно від часу, простору і тіла, а мозок — лише розвинений інструмент для локалізації та фільтрації. Ібен Александер, доцент факультету Гарвардської медичної школи, фахівець із хірургії мозку, стверджує наступне: «Мене як нейрохірурга вчили, що мозок генерує свідомість... Однак правда полягає ось у чому: що більше ми починаємо розуміти фізичний мозок, то більше усвідомлюємо, що він узагалі не породжує свідомості. Ми свідомі, незважаючи на роботу нашого мозку! Мозок служить більше як редукційний клапан або фільтр, обмежуючи уже наявну свідомість до цівки ілюзорного тут-і-тепер» 

7e2f6a40e6528c389cc80ce05d129dc0.md.jpg

Можливо, раніше ви могли про це й не знати, особливо якщо не контактуєте з людськими мозками як лікарі, дослідники або психотерапевти. Зазвичай люди не замислюються над неймовірною магією мислення, бо у повсякденному житті така потреба виникає не часто — ми змалечку навчені знаходитися у соціумі та повторювати те, що бачимо навколо…

І ось тут я ще б нібито могла продовжити про те, що насправді усе не таке, яким нам здається, матеріалів і заміток в мене хоч греблю гати. Але тут прийшло велике АЛЕ, тому час зник так само як і моя можливість бачити щось далі, за межами галузево-ювелірного тунелю. Обіцяю собі й вам, що повернуся до тем виникнення та фільтрації свідомості обов’язково, принаймні тому, що вони дуже тісно пов’язані з творчості та можливістю людини змінювати власний світ. А поки вам доведеться трохи потерпіти моє старече буркотіння, а за бажанням і трохи написати в коментарях. без понятия 

Слідкуємо за руками й загинаємо пальці.

d80e1a91f9edbb93d2455f4719bdd857.md.jpg

Один! 

Як ви можливо чули, в країні не вистачає джерел фінансування, щоб не програти цю чортову війну. До речі, обожнюю наш сайт, де можна безкарно війну називати війною, а сусідніх імперців – мразотою. Так от, моя свідомість з цим повністю згодна. 

Два! 

Щоб перекрити дірку в бюджеті глибиною у півтрильйона гривень, уряд розробив і вніс до Верховної ради законопроєкт 11416 про зміни в податковий кодекс. Війну будуть фінансувати за допомогою збільшення військового збору. Збір цей в країні з 2015 року, війна затягується і треба вже щось робити більш радикальне… Все логічно, згодна затягнути пасок ще на одну дірку. 

Три!

Не буду перелічувати усі новації законопроєкту, там багато карколомного (глянете самі, якщо таке цікаво). Сфокусуємося зараз саме на військовому зборі, який стосується усіх нас. З усіх підприємців та підприємств – 1% з обігу (це дуже багато в масштабах країни). З громадян та мобільного зв’язку – 5% від доходів. З ювелірного бізнесу – 30%. 

Спочатку мені здалося, що я погано бачу… Ба більше, дійсно погано бачу вже півтора місяця після того як на швидкості 100 км/год крізь відкрите вікно спіймала оком бідолашну муху (не треба їздити без захисних окулярів, бережіть мух!). Так от, прокліпавшися зрозуміла – точно тридцять, а не три. Свідомість повернулася і підказала магічне заклинання «танунафік». Це ж не затягування паска, а перерізання горла!

До того ж, подібна вибірковість щодо ювелірного бізнесу має системний характер (розповідала багато разів, навіть в 2015 році мульт робили, який і досі актуальний) і здається мені щирою неповагою до усього, що тішить мене і прикрашає вас. 

a58422ff7d8bb514072cb3f60d5bb26e.md.jpg

Чотири!

Відміняю усі плани, розкидуюсь з терміновими справами і витягаю з потаємної шафи коника непокори. Коник той вже трохи припав пилом, але виглядає рішуче. За коником у шафі ще валяється стара срібна труба і погнутий шолом… І понеслася збирати в коло ювелірну спільноту, бо подібні речі можна виправляти тільки разом. Хтось відкликався одразу, хтось після роздумів. Робила дописи і пояснення, не розгойдувалося... Паралельно закидала вудки до блогерів та журналістів, а до офіційного звернення по інстанціям було ще зарано. 

19.07 зробила емоційний допис «Чим завинили ювеліри?» в інстаграмі, який несподівано миттєво злетів та понісся мережею. Дуже багато репостів і цитат, щирі коментарі й повідомлення — і жодних слів, які зазвичай спливають догори про те, що ювелірів не шкода)  Знаєте чому? Бо я зверталася до звичайних людей, які розуміють: в тридцять разів більше, аніж іншим – доза надмірна й летальна. влюбленность

 

А що ж ювелірна спільнота?  О, ось це дійсно п’ять!

Найбільше часу я вбила на вмовляння колег прочитати законопроєкт, виходити з бульбашки, писати власні дописи для власних замовників та покупців та пояснювання на те, що ми не повинні бути цапами-відбувайлами за весь бізнес і бюджет. До речі, за інформацією в пресі, з 500 млрд бюджетної діри від вбивства ювелірів планують отримати користі 0,14 млрд (лише 0,28% від загальної потреби) кеп

Розумієте дивність ситуації? Суспільство чудово розуміє, для чого країні потрібні ювеліри. А от деякі ювеліри не розуміють, чому те, що відбувається навколо і всередині нашої галузі — принизливо, огидно й нестерпно. І коли я почула ідеї про необхідність з можновладцями домовлятися та пропонувати якісь альтернативи (ну може 15% ЇХ задовольнить?), свідомість тимчасово мене покинула.

Можливо це ланки одного ланцюжка: як не турбували модні бренди попередній грабіж при клеймуванні, бо вони ігнорували клеймування, то й поточний капець не турбує тих, хто податки сплачувати взагалі не планує? А може ще глибше: вивчена безпомічність та меншовартість проявляється в різних формах, заколисуючи свідомість і нашіптуючи дивні думки...

Фух, розповіла! Більше буркотіння не буде, роботи попереду вкрай багато. Я не здамся без бою, бо добре пам’ятаю: будь-які можновладці тимчасові, а ювелірне мистецтво — вічне. Колекціоную імена та історії, обіцяючи собі, що колись напишу книжку про досвід попаданця і виживальця. 

7b3e7b4280e59075f1346136c7bdd2bf.md.jpg

А тепер увага! Питаннячко до вас буде з сюрпризом: наведіть будь-який нестандартний аргумент, чому ювелірів треба оберігати, любити чи хоча б не чіпати. Один учасник = один коментар, а ось сюрприза наприкінці тижня буде два, від випадкової долі та від мене особисто. 

Дякую за витримку всім, хто дочитав.

З любов’ю, Олена Маслова любовь

olyalya84
Пнд, 22/07/2024 - 13:55

Ювелірна галузь - це мистецтво, яке допомагає людям жити, надихатись, творити навіть у такі скрутні часи як зараз... Сподіваюсь, що реакція на цей законопроект на дасть його прийняти...
Soko_Lova
Пнд, 22/07/2024 - 13:55

І-ДЕН-ТИЧ-НІСТЬ! Ювелірне мистецтво, як і будь-яке інше, відображає наше духовне. Прикраси - незмінний елемент невербальної комунікації. Тому люди споконвічно використовували їх для самовираження та самоідентифікації. Ба більше, прикраси ставали оберегами, важливим елементом різних ритуалів і традицій, сімейними реліквіями, що передавались із покоління в покоління... Все це вплітало міцною срібно-золотою ниткою ювелірне мистецтво в наше життя. Так само, як килим на стіні, гаптований чудернацькими квітами, на який ми дивилися перед сном, слухаючи бабусині казки. Так само, як і вишиті рушники та народні пісні, які тримають нас міцним корінням за рідну землю. Тому спільноту справжніх ювелірів, які творять унікальне, глибоке й наповнене сенсами, яке кричить на весь світ: "Ми - українці! Ми - народ з унікальною кільтурною спадщиною!" - не те що чіпати не можна, а надважливо - берегти й надавати можливість творити в найтяжчі для нашої нації часи. Ох, як же я вболіваю за вас, любі Орінго... Стільки випробувань випадає на вашу долю: то підвищення цін на сировину, то злам і крадіжка сторінок, крадіжки ідей та безсовісний плагіат. Іноді мені здається, що ви - титани, а не люди... Ви - незламні, як і місто, в якому ви продовжуєте свою справу попри обстріли, відключення світла та весь той всесвітній хаос, що вирує навколо...((( Таке враження, що ви працюєте ще з більшою наснагою всупереч перешкодам і неагараздам! Всім серцем хочу вас підтримати, бо ж усвідомлюю цінність вашої справи. Лиш уявімо, скільки прикрас Орінго розлетілося по всьому світу за час вашого існування! Скільки неймовірних історій ви розповідаєте в своїх виробах! Скільки мрій ви втілили в життя завдяки щирій відданості своїй справі! І задумайтеся лиш, скільки слів любові, кохання та позитивної енергії було передано з вашими прикрасами від людей до людей... Я щиро вірю, що всесвіт "бачить все це" й не дозволить перекреслити одному безглуздому рішенню окремих можновладців те, що дає кожному з нас проявляти свою ІДЕНТИЧНІСТЬ. Ця справа має жити й далі! Обіймаю вас. Сил та терпіння усім нам пережити ці темні часи. Дякую, що ділитеся з нами тим, що болить...
galina_К
Пнд, 22/07/2024 - 15:01

Виглядає так, що для наших високопосадовців ювелирне мистецтво - це тільки той самий золотий батон та золотий унітаз, за право виробляти та користуватись якими треба брати податок, як за придбання Майбаха за 1,5 М. Предмети розкоші, що повинні оподатковуватись за максимальною шкалою, бо "не на часі" в країні, яка вже стільки років відбивається від навали орків. Стосовно Майбаха та батона вони дійсно мають рацію. Але ж ювелирне Мистецтво, воно не зовсім про це. Це впершу чергу Мистецтво, що як і будь який інший вид мистецтва надихає та допомагає встояти та не зійти з глузду під час випробувань війною. Невже срібна каблучка, що буде нагадувати про рідне місто в яке відчайдушно хочеться повернутись і за явке болить кожної хвилини, це предмет розкоші??? Або підвіс з каменем із рідної країни? Амулет, браслет, сережки,та будь що, вироблене тут, вдома, руками місцевих майстрів що нікуди не поїхали шукати легшої долі. Боляче таке читати. Чому б їм не повернутись до податків з тих самий майбахів, які було придбано сотні за останні роки, і залишити в спокої галузь, що і так ледве тримається на плаву? Немає у мне нестандартних аргументів, нажаль :( Є лише цілком стандартні і не зовсім цензурні думки про тих, хто це все вигадує. Щиро сподіваюсь, що здоровий глузд переможе.
Julia777
Пнд, 22/07/2024 - 15:40

Чому ювелірів треба оберігати, любити чи хоча б не чіпати? Бо вони дарують радість, а радість - це енергія життя. Буде ця енергія - буде й все інше. Не оригінальна я).
Kell
Пнд, 22/07/2024 - 17:29

Я буду дуже прагматична у своїй відповіді:) Ювеліри роблять жінок щасливими та прекрасними. А щаслива та гарна жінка- робить щасливими всіх навкруги. Тому без ювелірів просто нікуди. Це з незапам'ятних часів так. І буде так завжди
Нимфа
Пнд, 22/07/2024 - 19:34

Ювеліри - це митці, які створюють казкові світи та формуюють нашу ідентичність. Таких людей, які здатні до творчості, у світі і так не більше, ніж 2-3% від загалу. Тому їх обов'язково потрібно берегти, пестити й плекати вже за сам лише факт існування, а не "перерізати горло" своїми недолугими законами, написаними під дією незрозумілих речовин. Це просто ювелірний геноцид. Я так думаю, що наші депутати та депутатки разом з усіма їх родичами не купують ювелірні прикраси, зроблені в Україні, тому і не розуміють, що взагалі відбувається в країні. Навіть поняття зеленого не мають, існує ювелірне мистецтво в Україні чи ні. Тому їм все одно: помре ювелірний бізнес чи ні. І це дуже сумно. Потрібно робити суспільний розголос для того, щоб не дати цим "упирям" висмоктати останні краплини крові з наших улюблених ювелірів.
Loana
Пнд, 22/07/2024 - 21:25

Одна з неочевидних загроз цієї війни - стати внутрішньо подібними до росії, дозволити цьому монстру прорости скрізь себе. Я маю на увазі насамперед відношення до людей як до об'єктів або як до засобів. І оця спроба знищити вітчизняну ювелірну галузь, на жаль, є одним з проявів цієї загрози. При чому, був би зрозумілий підвищений податок на імпортні ювелірні вироби. Але щоб так безглуздо вбивати вітчизняний ювелірний бізнес... Мабуть, оті недолугі законотворці і не здогадуються, що ювелірна прикраса може слугувати не лише засобом для вкладення коштів або для задоволення своєї пихи. Це такий невеличкий витвір мистецтва, при погляді на який теплішає в серці та з'являються сили. Хто в світі, крім наших ювелірів, зможе створити прикраси з українською душею?! Не певна, що вийшло написати щось нестандартне, але сподіваюсь, що вдасться зупинити це свавілля.
Tais
Пнд, 22/07/2024 - 21:35

Митці, які народжують прикраси з душею-це провідники краси для гармонії та самовираження особистості, для історичної та сімейної пам'яті. Тому ніхто не має права нищити ювелірний відповідальний бізнес. Є менш привабливі для розвитку людини галузі, наприклад, алкоголь, тютюн, ігровий бізнес, тощо. З їх обороту бажано і 50% оподатковувати.
Anastasiya
Пнд, 22/07/2024 - 23:58

Що таке "ювелірна прикраса"? - "предмет роскоші", як люблять тикати деякі законотворці, чи все ж поєднання ремесла та мистецтва, яке здатне пройти крізь десятиліття, і не втратити свого блиску? Хто такий "ювелір"? - Бізнесмен? Ремісник? Митець? (Чомусь в рамках наших реалій йде на думку інше слово - "борець", хоча так і не повинно бути) чи може чарівник, що вміє заговорити час? Закарбувати якусь значущу подію в металі і камені так, аби і через багато-багато років людина подивилася, скажімо, на каблучку, і поринула в ТОЙ ДЕНЬ. В день, коли з нею сталося щось важливе... В світі, де майже все стоїть на потоці, і за кількістю однотипних "no name" історій легко загубити щось дійсно важливе, я, в далекому лютому 22-го пакувала тримтячими руками свої "предмети розкоші" у валізу не тому, що вони дуже дорогі, а тому що вони безцінні! Кожна річ, виготовлена українськими ювелірами Орінго, була "про щось". Про певну подію, яку я не погоджувалася лишити "за бортом" навіть їдучи в невідоме крізь бурхливе море "а що ж буде далі?".. Потім, коли вийшла в мережу, думала, як там Орінго?! Невже бізнес зникне через немічного сусіда? Ні. Бізнес вистояв. Трохи змінився, підлаштувався до воєнних реалій буття, але! Ні обстріли Харкова, ні блекаути, ні скажені тарифи, ні усе інше "непередбачуване @імно, що трапляється" (іноді досить часто трапляється, нажаль) не зламали справжніх митців. Українських ювелірів! І що ж?! Їм зашморг на шию чіпляють свої ж! Люди! Агов! Ще тільки хиткий табурет з під ніг вибити задишилося! Схаменіться! Топити своїх там, де, навпаки, слід протягнути руку підтримки?.. Це дивно (хоча проситься слово "підло"). Підло душити те, що приносить радість, виховує естетичний смак українців, виводить Україну на світовий ювелірний ринок, приносить дохід у бюджет. Чому в розвинених країнах так пишаються своїми "пандорами", "тіфанями", "карт'єшечками", а у нас не дають вільно продихнути (наскільки взагалі можливо вільно дихати, коли що не день, подих спирає від "прильотів") ювелірам, чиї роботи ні чим не гірші (А може навіть і кращі отих усіх "відомих і знаменитих")! Неможливо будувати культурну, вільну, самобутню країну там, де душать митців, поетів, письменників, ювелірів! Український ювелірний бізнес заслуговує на те, аби про нього знали і говорили в світі. Українські ювелірні прикраси гідні бути мріями шановних пань та панів з усіх куточків світу! Тому, так. Не чіпайте, якщо не можете оберігати і любити так, як любимо його ми - прості люди. Звичайні. "Пересічні" українці. І знаєте, за ці роки повномасштабного вторгнення, ювелірні прикраси справді для багатьох стали "предметом розкоші", але не тому що це такі шалені кошти (кажу про Орінго), а тому що спочатку наче було "не на часі", потім збори і донати, коли розумів, що важливо підтримувати фронт, а потім...а потім розуміння того, що і бізнес, рідний український бізнес, теж треба підтримуватм! А ще себе. Так-так. Розкіш бути жінкою. Розкіш порадувати себе чимось гарним. Розкіш відволіктися від новин і законопроектів на суто жіноче. Гарне. Блискуче. Чарівне. А ще "розкіш", бо, нажаль, з отими усіма цінами на...на все! ти вже і не знаєш, чи можеш собі дозволити маленьку ювелірну радість, чи все ж - ні... Розкіш пожити звичайним життям зі звичайними радощами. Тому. Будь-ласка, зніміть той клятий тридцятивідсотковий зашморг з ювелірів. Бо війна закінчиться, і дай Боже, кожна українська жінка не буде вважати за щось надзвичайне, купити собі омріяну прикрасу українського виробника.. от тільки...а чи будуть після війни оті "українські ювеліри"? Чи то вже розкіш?
Kell
Втр, 23/07/2024 - 00:39

Нестандартний аргумент: зараз такі дивні часи, що взагалі нічого не можна виключати. А раптом трапиться зомбі апокаліпсис чи нашестя вампірів? :) Хто крім ювеліра зможе відлитий срібні кулі?))) Ювеліри життєво необхідні люди, треба їх любити та поважати їх працю. Податок у 30% це дичина, я думаю ні в кого рука не підніметься такий закон підписувати. Поговорять та й на тому все. Принаймні, саме на це я сподіваюсь!