Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Звідки береться свідомість та як її втратити

Спочатку в мене був задум у цьому традиційному есе розповісти про різні сучасні дослідження роботи мозку та про народження свідомості. Але фінал тижня був такий гидотно-бурхливий, що це вже не есе, а компіляція з заготовленого до 18 липня і пережитого після… 

cadc783fad8fd3d21d24d99b8f69e70f.md.jpg

 Уся правда проходить три етапи.
​Спочатку її висміюють.
​Потім їй жорстко протистоять.
​Урешті-решт її приймають як цілком очевидне.
​(Артур Шопенгауер)

Свідомість — це відчуття людини того, що вона є собою, це відчуття проживання життя. Свідомість — поєднання внутрішнього досвіду та можливості ним правильно скористатися. Мені дуже відгукується теорія, протилежна звичному матеріалізму, яка пояснює, що мозок не породжує свідомість. У 2014 році група з понад двохсот учених і філософів опублікувала «Маніфест про постматеріалістичну науку», який висвітлює подібну позицію.

Це дуже захоплююче, як і усі відкриття молодої квантової доби: свідомість існує незалежно від часу, простору і тіла, а мозок — лише розвинений інструмент для локалізації та фільтрації. Ібен Александер, доцент факультету Гарвардської медичної школи, фахівець із хірургії мозку, стверджує наступне: «Мене як нейрохірурга вчили, що мозок генерує свідомість... Однак правда полягає ось у чому: що більше ми починаємо розуміти фізичний мозок, то більше усвідомлюємо, що він узагалі не породжує свідомості. Ми свідомі, незважаючи на роботу нашого мозку! Мозок служить більше як редукційний клапан або фільтр, обмежуючи уже наявну свідомість до цівки ілюзорного тут-і-тепер» 

7e2f6a40e6528c389cc80ce05d129dc0.md.jpg

Можливо, раніше ви могли про це й не знати, особливо якщо не контактуєте з людськими мозками як лікарі, дослідники або психотерапевти. Зазвичай люди не замислюються над неймовірною магією мислення, бо у повсякденному житті така потреба виникає не часто — ми змалечку навчені знаходитися у соціумі та повторювати те, що бачимо навколо…

І ось тут я ще б нібито могла продовжити про те, що насправді усе не таке, яким нам здається, матеріалів і заміток в мене хоч греблю гати. Але тут прийшло велике АЛЕ, тому час зник так само як і моя можливість бачити щось далі, за межами галузево-ювелірного тунелю. Обіцяю собі й вам, що повернуся до тем виникнення та фільтрації свідомості обов’язково, принаймні тому, що вони дуже тісно пов’язані з творчості та можливістю людини змінювати власний світ. А поки вам доведеться трохи потерпіти моє старече буркотіння, а за бажанням і трохи написати в коментарях. без понятия 

Слідкуємо за руками й загинаємо пальці.

d80e1a91f9edbb93d2455f4719bdd857.md.jpg

Один! 

Як ви можливо чули, в країні не вистачає джерел фінансування, щоб не програти цю чортову війну. До речі, обожнюю наш сайт, де можна безкарно війну називати війною, а сусідніх імперців – мразотою. Так от, моя свідомість з цим повністю згодна. 

Два! 

Щоб перекрити дірку в бюджеті глибиною у півтрильйона гривень, уряд розробив і вніс до Верховної ради законопроєкт 11416 про зміни в податковий кодекс. Війну будуть фінансувати за допомогою збільшення військового збору. Збір цей в країні з 2015 року, війна затягується і треба вже щось робити більш радикальне… Все логічно, згодна затягнути пасок ще на одну дірку. 

Три!

Не буду перелічувати усі новації законопроєкту, там багато карколомного (глянете самі, якщо таке цікаво). Сфокусуємося зараз саме на військовому зборі, який стосується усіх нас. З усіх підприємців та підприємств – 1% з обігу (це дуже багато в масштабах країни). З громадян та мобільного зв’язку – 5% від доходів. З ювелірного бізнесу – 30%. 

Спочатку мені здалося, що я погано бачу… Ба більше, дійсно погано бачу вже півтора місяця після того як на швидкості 100 км/год крізь відкрите вікно спіймала оком бідолашну муху (не треба їздити без захисних окулярів, бережіть мух!). Так от, прокліпавшися зрозуміла – точно тридцять, а не три. Свідомість повернулася і підказала магічне заклинання «танунафік». Це ж не затягування паска, а перерізання горла!

До того ж, подібна вибірковість щодо ювелірного бізнесу має системний характер (розповідала багато разів, навіть в 2015 році мульт робили, який і досі актуальний) і здається мені щирою неповагою до усього, що тішить мене і прикрашає вас. 

a58422ff7d8bb514072cb3f60d5bb26e.md.jpg

Чотири!

Відміняю усі плани, розкидуюсь з терміновими справами і витягаю з потаємної шафи коника непокори. Коник той вже трохи припав пилом, але виглядає рішуче. За коником у шафі ще валяється стара срібна труба і погнутий шолом… І понеслася збирати в коло ювелірну спільноту, бо подібні речі можна виправляти тільки разом. Хтось відкликався одразу, хтось після роздумів. Робила дописи і пояснення, не розгойдувалося... Паралельно закидала вудки до блогерів та журналістів, а до офіційного звернення по інстанціям було ще зарано. 

19.07 зробила емоційний допис «Чим завинили ювеліри?» в інстаграмі, який несподівано миттєво злетів та понісся мережею. Дуже багато репостів і цитат, щирі коментарі й повідомлення — і жодних слів, які зазвичай спливають догори про те, що ювелірів не шкода)  Знаєте чому? Бо я зверталася до звичайних людей, які розуміють: в тридцять разів більше, аніж іншим – доза надмірна й летальна. влюбленность

 

А що ж ювелірна спільнота?  О, ось це дійсно п’ять!

Найбільше часу я вбила на вмовляння колег прочитати законопроєкт, виходити з бульбашки, писати власні дописи для власних замовників та покупців та пояснювання на те, що ми не повинні бути цапами-відбувайлами за весь бізнес і бюджет. До речі, за інформацією в пресі, з 500 млрд бюджетної діри від вбивства ювелірів планують отримати користі 0,14 млрд (лише 0,28% від загальної потреби) кеп

Розумієте дивність ситуації? Суспільство чудово розуміє, для чого країні потрібні ювеліри. А от деякі ювеліри не розуміють, чому те, що відбувається навколо і всередині нашої галузі — принизливо, огидно й нестерпно. І коли я почула ідеї про необхідність з можновладцями домовлятися та пропонувати якісь альтернативи (ну може 15% ЇХ задовольнить?), свідомість тимчасово мене покинула.

Можливо це ланки одного ланцюжка: як не турбували модні бренди попередній грабіж при клеймуванні, бо вони ігнорували клеймування, то й поточний капець не турбує тих, хто податки сплачувати взагалі не планує? А може ще глибше: вивчена безпомічність та меншовартість проявляється в різних формах, заколисуючи свідомість і нашіптуючи дивні думки...

Фух, розповіла! Більше буркотіння не буде, роботи попереду вкрай багато. Я не здамся без бою, бо добре пам’ятаю: будь-які можновладці тимчасові, а ювелірне мистецтво — вічне. Колекціоную імена та історії, обіцяючи собі, що колись напишу книжку про досвід попаданця і виживальця. 

7b3e7b4280e59075f1346136c7bdd2bf.md.jpg

А тепер увага! Питаннячко до вас буде з сюрпризом: наведіть будь-який нестандартний аргумент, чому ювелірів треба оберігати, любити чи хоча б не чіпати. Один учасник = один коментар, а ось сюрприза наприкінці тижня буде два, від випадкової долі та від мене особисто. 

Дякую за витримку всім, хто дочитав.

З любов’ю, Олена Маслова любовь

Cleona
Втр, 23/07/2024 - 07:57

Ювелірне мистецтво - це про мрії і бажання, які роблять нас трохи вільнішими, впевненішими і красивішими для себе і оточуючих. Гарні прикраси - це прикмета мирного життя. Бо милі серцю прикраси можуть повернути в прекрасне минуле, а можуть пообіцяти не менш прекрасне майбутнє, не зважаючи на всі жахи і страждання теперішнього часу. Але це для людей. Для можновладців метали - це символи влади і реальні еквіваленти папірців. І вони ні з ким не хочуть їх ділити. Хоче і вони лише люди - бо не дуже спішать декларувати свої дорогезні годинники, свої брендові зарубіжні коштовності і антикваріат. Тому що у них є лише цей момент, коли вони можуть цим оволодіти ( минуле не люблять, майбутнього бояться).
0672955737
Втр, 23/07/2024 - 21:35

Якось в соцмережах прочитала розповідь, як дві жінки ( мама і донька, здається) витратили велику частину грошей на красиві купальники. Знайомі критикували їх вибір, призивали до поміркованості... Але вибір було зроблено. А потім прийшла війна, голод. Не всі вижили. А ці дві жінки одягали час від часу свої купальники і вперто мріяли і уявляли ,що коли прийде перемога, обов'язково поїдуть на море і будуть в них гарними і щасливими... Вони вижили і мрії здійснилися. Для мене прикраси Орінго (і ще парфуми), це мої особисті "купальники", що допомагають пережити " темні часи". Хтось скаже: розкіш, недоречно... Не згодна! В усі часи жінки наближали перемогу будучи красивими, доглянутими, одягаючи гарні сукні, прикраси... Не чіпайте ювелірів! Вони творять Магію і наближають перемогу. Хоча, можливо, на перший погляд це не всім зрозуміло.
Salnyk Violetts
Ср, 24/07/2024 - 01:12

Ювелірів та їх мистецтво треба оберігати бо вони дають людям набагато більше ніж просто красу, а ще і безпеку, надію і просто позитивний настрій . Вони творять не просто прикраси а невидиму опору яка кожен день з нами, наче срібний янгол охоронець. А якщо вже думати не стандартно то я б сказала що прикраси це наче флешка з величезною памʼяттю яка може зберігати незліченні спогади та події, з часом багато чого забувається а так поглянув на якусь з прикрас і поступово згадав якісь приємні спогади. Ювелірів треба оберігати і не чіпати бо вони спонукають людей ставати кращими, особливо це стосується Орінго, дивлячись на прикраси які повʼязані з книгами або іншими темами виникає цікавість почитати книги на які б і не поглянула раніше.
Cvetochnayafeya
Ср, 24/07/2024 - 05:56

Ювеліри- це люди, які своїми руками створюють абсолютно матеріальну красу, що завжди з тобою поряд!Це матеріальна річ, що підтримує внутрішній дух та психологічний настрій!Ювеліри створюють прекрасне матеріальне заземлення для чуттєвих людських душ!Бо на небі ювелірних прикрас немає.Вони є тільки тут.І нажаль політика країни із року в рік робить цю підтримку душі все менш досяжною((((((
Лелеока
Ср, 24/07/2024 - 08:07

З жахом прочитала допис у Instagram щодо новацій в оподаткуванні... Для мене, як і для більшості, звісно, прикраси не є одною з умов виживання, але... У мене від прабабусі лишився один-єдиний рушник і я бачу на якій тканині він вишитий. Ба більше, ранер на стіл, який мені манюсінькій подарувала бабусина старша сестра (були в них у гостях і я 3-річна не відходила від нього) вишитий на простирадлі. Тож я інколи заздрю дівчатам, у яких лишились від бабусь-прабабусь хоча б намистини, вже не кажучи про більш коштовні речі. Особисто мені хочеться, щоб моя умовна праонука могла вдіти підвіс/сережки/каблучку й сказати, що це було зроблено в Харкові. Тому й намагаюся навіть у воєнні часи щось замовити, бо щиро хочу, щоб ювелірне мистецтво Харкова вижило під час війни, щоб ми не загубили тих ювелірів, які є, щоб молодь бачила якісь резони йти у цю справу. Це така сама культура, про яку говорять, що вона надважлива під час війни. Тож я із Вами в будь-якому разі в рамках своїх фінансових можливостей, але хочеться розуміння від можновладців, що люди, які працюють з дорогоцінними металами, не є власниками чарівних курчат, що несуться золотими яйцями.
ksis
Ср, 24/07/2024 - 11:52

Щодо ситуації цензурних слів нема. Створіть петицію, будь-ласка. А от щодо аргументів чому не треба чіпати ювелірів, то мій аргумент для того, щоб не перетворитись в бананову республіку після закінчення війни.
JIaurelin
Ср, 24/07/2024 - 13:58

Ювелірна справа без жодних сумнівів є мистецтвом. А мистецтво допомагає виховувати, живити та оберігати душу. Прикраси складно віднести до предметів першої необхідності, поставивши їх нарівні із хлібом, водою та повітрям. Але задовольнивши первинні потреби, людина завжди тягнеться до чогось більшого. Можна задушити ювелірний бізнес, зібравши з нього криваві гроші у короткостроковій перспективі. Люди виживуть. Але чи будуть вони по-справжньому живі, коли не залишиться нічого, що підтримувало б їхній дух і волю? Дуже сумніваюся, що фізичне виживання варте таких жертв. Відчуваю біль та злість. Якщо (коли) розмістите петицію, дайте знати – я підпишу і всіх своїх залучу до цього. Тримайтеся♡
Radivoya
Ср, 24/07/2024 - 14:15

Ювелірні вироби відображають епоху - теперішній час та надбання попередніх поколінь. Рівень майстерності, матеріали, які використовувались, хто їх міг носити - верстви населення, регіони, достаток, навіть корисні копалини - це я про каміння, торгівельні зв'язки між країнами та багато іншого. Ювелірні прикраси - це знахідка для археологів. Так само, як і літературні твори та картини. Всі знають, як цікаво розглядати вироби минулих років, здогадуючись, хто їх міг носити, з чого і як вони зроблені, чи пасуватимуть вони тобі. І думати - ти бач, які вишукані смаки були тоді, яка майстерність, хто це придумав і хто ця жінка, якій вони належали?? Значення праці ювелірів нівелюють зараз, вважаючи це розкішю в теперішній час.
lelik
Ср, 24/07/2024 - 14:16

Мій аргумент дуже простий. Я одягаю прикрасу і мій настрій покращується. Мій покращенний настрій відбивається в доброму сенсі на оточуючих. От і виходить, що ювелірне мистецтво, створенє руками ювелірів має суспільне значення.
Maryna
Ср, 24/07/2024 - 14:30

Думаю усі творчі та мистецькі переваги вже були написані, тому скажу суто прагматичний аргумент: не треба виділяти ювелірів в окрему касту, а треба просто поважати і давати такі самі умови, як і для інших бізнесів. Будь-яке виробництво має бути шанованим, бо дає працю робітникам, прибуток у казну, і задовлення своїм споживачам. І як будь-яке виробництво має всі ті самі проблеми: де взяти людей, де взяти кошти на закупівлю сировини, як продавати у сучасних умовах. І будь-яке можна закрити назавжди отима 30-ма відсотками. За якої підстави раптом ювелірна справа, яка і так в сучасних умовах ледь дихає, має стати аж таким донором? Де логіка у визначенні цього відсотка? де економчіні підстави для цього? Чомусь є така внутрішня впевненість, що то були не вивірені розрахунки, а щось на кшталт "у кого коштовні матеріали, той і багатий", а то що то така сама сировина, як деревина, каміння і тд, то мабуть економіка не була профільним предметом у деяких можновладців..