Філософія зазвичай не входить до переліку захопливих дисциплін. Мені здається, тому у вишах цей предмет (якщо він непрофільний, звісно) викладають на першому чи другому курсах, поки колишні школярі сумлінно відвідують альма-матер і не зловживають прогулами. Чи залишиться щось в юних головах з того вкрай стислого курсу,  в першу чергу залежить від викладача.

Сьогодні, на честь дня народження Григорія Савича Сковороди, нам хотілося б розповісти щось особливе. Не загальні місця і відомі факти про його життя і філософію - таке можна де завгодно прочитати. А як щодо поглянути на епоху Сковороди очима самого Сковороди? Яким був його час - XVIII століття?

З легким шурхотом лягають на стіл карти з колоди… Так, ця зустріч знов відбулася: промовисте Таро містичних моментів зустрілося зі сріблом Орінго.

Чому людям хочеться знати біографії мистців, яких вони помічають? Чи дійсно так важливо, як мистець зміг вигадати те, що хочеться дивитися, читати, відчувати й осмислювати? Чи можна задовільнити цікавість загальними фактами або ж треба заглиблюватися у підґрунтя та контексти? 

Передбачаючи зиму прийдешню…

Красиво завершуємо прем’єрний парад…

Добігає кінця прем’єра прикрас-фіналістів конкурсу «Срібна Мрія 2024». Дописуються останні рядки, складаються в теку фотоархіву затишні світлини. Запрошуємо вас до завершальної статті — підтримати оплесками ще одну зірочку на срібному небосхилі Орінго. Кришталево-прозора природа сережок, про які піде мова, здається простою лише на перший погляд. Без перебільшень, робота над цією прикрасою була випробуванням для наших майстрів…

Здавалося б, це такий звичний образ, коли говорять про поєднання непоєднуваного. Вода і вогонь, вогонь і вода. Хто сильніший, хто потужніший, невідомо, і вони все сперечаються і пирскають парою поміж собою… Але тим цікавіше спостерігати, як звичні метафори виходить по-новому обіграти у мистецтві.

Шанувальники Орінго знають, що прикраси можуть розповідати історії не гірше за тексти. Складна, багатошарова історія, розказана майстром слова, може вкластися в невелику новелу. Так само в руках майстра-ювеліра вона втілиться в невеликій прикрасі.

Птахи завжди захоплювали людей: вони потрапляли на картини, в міфи, пісні, ставали втіленнями найрізноманітніших ідей і якостей, захоплювали, лякали... і, можливо, нерідко викликали заздрість. Хто з нас не мріяв уміти літати? Яким би вільним і прекрасним було життя, якби люди літали подібно до птахів!