Скільки раз ви викидали у смітник страву, що не вийшла із-за прикрої помилки? Недогледіли щось у рецепті, переплутали й ось вже замість смакоти суцільне розчарування. Та всесвіт любить гармонію і на кожне зіпсоване блюдо обов’язково знайдеться таке, що стало тільки кращим завдяки випадковим помилкам кухаря.

Цікавинки про кулінарні книги, від Середньовіччя до сьогодення.

Дивно так усе влаштовано… Весь час люди намагаються стрибнути вище голови, створити щось нове, потужне, особливе, але мабуть лише в одному випадку на мільйон це насправді вдається. Усі інші випадки — повторення того, що вже колись було. 

Тиждень витримки плавно перетікає в роки… Певно є якийсь рецепт, як витримати все це божевілля навколо – а якщо ми його ще не знаємо, спробуємо віднайти!

Про тонкощі верхової їзди на єдинорогах, віслюках та шкапах.

Різноманітні пристосування для утримування одягу - ґудзики, гачки, блискавки - здаються такими простими і повсякденними, що в них складно запідозрити якусь історію. А проте, історія у них є, і ще яка цікава!

Витримка! Вона обов'язкова не тільки для гарного віскі, але і для доброго майстра-дистилера: важливо не тільки дочекатися, поки віскі "відлежиться" в бочці щонайменше 3 роки, а краще 10, 15, а то й усі 25 років! Але й мати витримку та вміння змішувати різні спирти для отримання унікальних молтів.

Глиняний півник із Бородянки вже давно став символом нашої стійкості та незламності - та що там, його можна назвати справжнісіньким українським феніксом. Він належить до тих символів, які неможливо вигадати: вони з'являються самі саме тоді, коли це необхідно.

Ланцюжки майже одразу спіткала доля практичної речі, яка створена для буденних справ: щось підвісити та тримати напоготові. Мабуть, цьому виною їхня схожість на мотузки та канати. У вузол масивний ланцюг навряд зав’яжеш, проте додавши до нього кілька замочків і карабінів можна отримати ну дуже  універсальну річ. Подивімось, як ланцюжки служили людям у 17-19 столітті.

Коли дерева були не просто великими, а ще й цілими та зеленими; коли був напівмир, який відчувався миром, хоча поруч точилася війна; коли обмеження були тривимірними, тобто не вистачало усього лише трохи часу, грошей та справедливості, а не тотальний капець, так як зараз…