Що зазвичай можна побачити в музеї? Картина, скульптури, старовинні артефакти... все це звично і знайомо, і навіть трішки нудно. Але як щодо справді незвичайних музеїв із вельми несподіваними експонатами?

Різномаїття світових музеїв зачаровує. Оберіть будь-яку тему, будь-який напрямок в історії, культурі чи науці й у світі обов’язково знайдеться музей, що розповідає чимало цікавих історій саме про це. Гарний оповідач – головна та неодмінна риса кожного музею. Побудована певним чином експозиція, вичерпна інформація на стендах та табличках і, звісно, освічені екскурсоводи – кити на яких тримається зацікавленість відвідувачів.

Писати про Херсон непросто - занадто багато різних почуттів виникає, від гордості за наших захисників до злості на окупантів. Але ми все-таки спробуємо розказати про це славне місто, в словах та у сріблі.

У 2006 році світ сколихнула гучна подія — віденська галерея Бельведер втратила п’ять шедеврів, а саме видатні полотна Густава Клімта. Водночас на шпальтах газет майоріла радісна новина — відомі картини, написані Клімтом, повернулись до своєї законної власниці, Марії Альтман. Чекайте, здається, це одна й та сама подія, лише описана з різних точок зору: музею та приватної особи.

Музеї - це зовсім не нудні зібрання артефактів, якими вони іноді уявлялися нам в дитинстві. Це такі особливі й навіть магічні місця, які можуть стати простором для чого завгодно... Дивовижних пригод, моторошних відкриттів і навіть політичних маніфестів - а також для цікавезних історій 

Підсумовуємо конкурс "Герої та геройки!" - влаштовуйтесь зручніше, буде чимало героїчних історій та приємних сюрпризів! 

Не забуваючи про розкішні ексклюзивні прикраси, якими можна помилуватися в огляді "Насолода для очей" або придбати в окремому розділі каталога, рухаємося далі та потрапляємо до лаконічного і майже непомітному на картах Орінго залу прикрас наявних. Ви спитаєте мене, що ж несподіваного чи унікального є в звичайних прикрасах, які можна повторити? О, то я зараз розповім, навіть якщо не спитаєте. 

Яким був найперший музей у світі? На що він був схожий? Насправді, багато на що: на бібліотеку, університет, майстерню, а найбільше - на храм. Єдине, на що він схожий не був зовсім, це на музей у звичному нам сенсі.

Якось так повелося, що коли мені стає сумно і ціль втрачається у тумані невідомого, раптово з’являється крихітний мерехтливий світлячок надії. Неможливо спрогнозувати, звідки він прибуде і куди поведе, але це завжди так несподівано, як знайти у складній грі аптечку та разом відновити усі свої втрачені сили. Цього разу ліки до мене прийшли з музею…

Заплющуємо очі в темному-претемному лютому, а потім відкриваємо їх - назустріч сонцю, весні та надії!