Ну яка ж вона красунечка, твоя Мавка!  Таке чарiвне око, що вона там собi мрiє у казковому зимовому снi?
I знову перлинки - найкращi друзi  
Дякую за чудовi поетично-ювелiрнi хвилини...  

Одвічна боротьба - одна поспішає прийти, а інша не збирається прощатися...
Здавалося б, так м'яко вона відступила...
Гучним ґелґотінням ознаменувалася ротація нашої біологічної зброї - диких гусей, за ними потягнулися довгоногі моделі - білі чаплі, франти - шпаки та знані співаки - дрозди.
Розквітли тендітні проліски, зазеленіли та потягнулися до світла молоді паростки тюльпанів та ірисів, розпустила пухнасті котики верба, а на деяких кущах бузку навіть розкрилися бруньки, явивши ніжне скручене листячко.
Небо стало дзвінко блакитним, відпустивши білі вітрильники у вільне плавання.
Та розлютилася інша, бо не хоче втрачати своєї влади. Розпушила пір'їни, засипає навкруги все білим пір'ям, дме північними вітрами, - лютує, бо знає, що зупинити природний колообіг їй не під силу. На зустріч вже вирушила легка та осяяна, сповнена сил та натхнення на зміни.
Тож і всі, хто чекає її, не журяться від останніх примх, а радіють прийдешньому.

Якось в зимку, в сніжний час,
Це трапляється щороку,
Серед лютого до нас
Йде весна червонощока.

А зима їй: “Ти куди?
Це мій час і моя воля!
Ще мету я скрізь сніги –
І у лісі, і у полі.”

А в очах дівочих синь,
Ніжно вигріта турбота.
Весна каже: “Відпочинь,
Бо важка твоя робота.

Я шаную сивину,
Але, мабуть, досить злиться!”
Зима гляне на Весну
І, зітхнувши, просльозиться.
(З просторів інету)

Весна вступила у свої права, і хоч ще подекуди лежить сніг, з кожним днем на  чорних заспаних полях з'являються молоді зелені візерунки.






Все більше пташок повертається до своїх домівок з вирію, тож блакить дзвенить веселим щебетом.



Прокидається від довгого сну ліс. Дерева шумлять та простягають до сонечка свої руки-віти, що вкриваються бруньками.





Повітря легке та чисте, і хочеться дихати на повні груди, набираючись життєдайних сил.
Серед килиму тогорічного листя з крижаними озерцями розкинулися острови різнобарвних мохів, що іноді можна прийняти за їжачків, стрімко заполоняє пусті території барвінок та суниця, а на поцілованих сонцем галявинах квітнуть тендітні проліски.

Весну вже неможливо приховати, яскрава молода зелень починає панувати.
Небо! Яке воно гарне. А дрiбнесенькi квiточки , першi, чудовi!   Пролiски  такi тендiтнi i такi швидкоплиннi.  А ти спiймала  це диво) 
Так i сталося  - я спочатку побачила ïжачка клубочок, а то - казковий волохатий моховий кущик! 

Сподiваюсь, тобi ще не набридлi моï захопленi коментарi)
Я не бачу цього всього, тому це так надихає... Дякую тобi!