Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Фотозамальовки

Для комментирования войдите или зарегистрируйтесь
75 posts / 0 новых

Втр, 06/06/2023 - 08:47 #72

Оленочко, ліс моя постійна відрада з дитинства, тож для мене він завжди живий і щиро радію, що й діти теж захоплюються його чарівністю.
Щодо Ліни Костенко, повністю с тобою згодна, хоча до мене ця любов прийшла не зі шкільних років.

Втр, 06/06/2023 - 15:00 #73

Танюша, як бачу твої високохудожні світлини природи зависаю надовго над цією красотою. Хоча б з тобою у лісі "побуваю". Дякуюheart

Вс, 24/09/2023 - 15:42 #74


А завтра нас усіх чекає осінь –
Красива, фантастична, золота!
І вересневі ранки – теплі, босі,
І вечори, й холодна ніч густа…
І кава ароматна на світанні,
І неба ясно-синя височінь…
Нехай ця осінь втілює бажання,
Тож відпускайте мрії в далечінь!

Вікторія Чорній

5dfb0abacc8f4da2e81d91448d343ace.md.jpg
a392d63d41520086b9c4721da7ce65d3.md.jpg
Що за диво — осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка в повітрі летить.
Листя золотом щирим палає
Під промінням осіннім палким.
Вітерець між гілками зітхає,
Зачарований дивом таким.
Ну, а небо — безмежне і синє
Заворожує серце умить.
Подих вітру — і листя осіннє
Все летить, все летить і летить…
Надія Красоткіна


f1db8701a1ba1c6afc4833eadcef1736.md.jpg

2da66e3050071e0c2aef6d04c2e7f5c2.md.jpg

Шепіт, шелест, шерех листя...
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.
Шелест, шурхіт по діброві...
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...
Т. Корольова


2e70e704ac86db24ae9852a11a2a26e9.md.jpg

262bfae11d59c679e11609bfdd04a7c0.md.jpg

Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою. 
О. Війтик-Ющук


4a6564dabc57fc206ff620e71c35ff2d.md.jpg
866d632e06ba9e68ecd4d5dcb21dadcf.md.jpg
c0fc27346aae58aefc3d8b672be786c5.md.jpg

2e6b93f99bdae88bbcbc78ddd461cd66.md.jpg

50a8415d4c1af6c8af226b13f21a8e0f.md.jpg

08d31d01f0536160dbc9b03589d2f1a3.md.jpg


На місто стомлене здаля дихнула осінь:
Повітря в ніч пило міцную прохолоду,
А ранком – почепилась блідо-сиза вогкість
На будинки, мости, на води…
Там, десь за обрієм, вона спросоння дише.
Її – цю ніч поцілувало літо,
Прийшло, промовило: "Ще спиш?"
І нахилилося, в тумани оповите.
Спросоння кліпнула й зідхнула —
Приснились: золото і листя шелест,
І роси ранкові, й дзвінкі осінні луни,
Коли кривавий лист дорогу стеле…
Зідхнула ласкаво, промовила: цілуй! —
Змутніла неба синяя емаль,
І вулиці повив серпанком ніжний сум,
Заводи одягла вуаль…
А вдень – буяла літа перемога —
Останні ласки – огневі…
Будинки літу цілували ноги
І слали погляди з-під довгих вій…
Асфальти дихали жадібно і смолисто
І заховатися спішили в тінь —
Востаннє літо цілувало місто,
Йдучи в прозору далечінь.
Андрій Панів


aebd5710f76ae2038674c804845ee074.md.jpg
45df48a2cecd758a855cbe2a13285a98.md.jpg

aff549f74aaa5efc71d6e89eec7cc4d7.md.jpg

Сб, 21/10/2023 - 21:29 #75

Зриває жовтень вересневі маски,
Та холод за вікном, а не в душі!
Бо створювати миті, наче з казки,
Допомагає кава, і вірші…

                                 Вікторія Чорній

82facc58b2dcd34c43f87284d0532ded.jpg
ae74cd421679f6b4ff952e8dfe58e98d.md.jpg

61595d58877c4958201699102f14b4c9.md.jpg

4c00975bf001859590e587fac9f9a93d.md.jpg

adfde0477af718b64acbdaf5bece1dcc.jpg

Що за диво — осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка в повітрі летить.
Листя золотом щирим палає
Під промінням осіннім палким.
Вітерець між гілками зітхає,
Зачарований дивом таким.
Ну, а небо — безмежне і синє
Заворожує серце умить.
Подих вітру — і листя осіннє
Все летить, все летить і летить…

                                Надія Красоткіна

505a5dfc120a75bbc002de474a14acb2.md.jpg
5d00fd738c8246f5529406e5ccd9c841.jpg
877fe83903f22d52ad7d777c93952399.jpg
5485a6809a1d323ac9c32d54a08f7945.md.jpg

4ff9d4ca8e7388658b1626bd67b7c39a.md.jpg


Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим!
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино…
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

                                           Ліна Костенко

03e559ed897d0642f2ead6fa22d53d16.md.jpg



35e224f9ceda384d73fffcf2207c5417.md.jpg
b359397b33d4c82736f759095aab858a.md.jpg
Осінь на камінчику
над ставком присіла.
Мило із промінчиком
осінь говорила.
Дав промінчик осені
золотої фарби,
щоб змінила господиня
довколишні барви.
Осінь розсміялася
Радісно, щасливо:
— Трішки постараюся —
Зроблю справжнє диво!
Зараз ось розбавлю
фарбу-жовтяницю,
уділю дві краплі
зеленій травиці.
А сосні не треба —
Хай зелено буде.
Згадувати літо
будуть звірі й люди.

Марія Пономаренко

844bf6007fe8636deb3f4b82795d0fa4.md.jpg


a84c958470eb2bf93b2398f927254b90.jpg



108fc13ea109fd9f1b77ba7ff2d30c8f.jpg
533eec5f04199b3a7aa19f9f634e3b31.jpg

1fe7c66b66d44a3b8f5d3258e8defa95.jpg



Отакі чудернацькі "панкейки" angry

a3fa06be2664e67f79cfa9e19b87de27.jpg