Здається, що слова на підвісі не випадково стоять саме у такому порядку, адже вони самі, власне, вже майже вірш.  

Душа — то прощення,
Свобода — то щастя,
Де дружба — там віра,
Добро — у сім'ї;

Любов — то є мудрість,
І мудрість — в любові...
Як мир — то надія.
Надія на мир.
 

Не можу абстрагуватися від паралелей з підвісом "Великий герб" з тими ж словами, тому, можливо , і вийшло саме так... Послідовність - від краю до "серця":
 
Ти із миром ішла. І чужого повік не просила,
Тільки власну надію на краще майбутнє несла.
В тобі мудрість віків і самій невідома ще сила,
І безмежна любов, і одвічна зневага до зла.
Ми усі, як сім'я, - і строката, і багатомовна, —
Молим тільки про мир і Аллаха, і Будду, й Христа.
Наша віра - міцна, а жага до житття невгамовна
Дружбою кольорів на твоїх рушниках розквіта.
Ти  на щастя уже заслужила віками страждання,
За свободу - заплачена надто висока ціна.
На прощення легка ти — у світі, напевно, остання...
Україно, душа твоя чиста до самого дна.


 
Пробачте за драматизм, можливо, не надто "по-доброму", але як відчуваю...
 

Було написано давно (і нині трішки не сезон), тож поза конкурсом. Але якщо попросилося, то нехай буде)) Зрештою, головне не пора року, не виграші і не кількість потрібних слів у тексті, а настрій, який створює поезія. І я сподіваюся, що від цих кількох рядків все-таки віє добром, любов’ю і сімейним затишком.

***
Це так личить землі, так личить –
тепле хутро снігів у млі.
Хуртовина твоє обличчя
раптом витворила на склі.

Сніговій огорта повіки,
насилає прозорий сон.
Від любові не треба ліків.
Сніг чи мудрість торкнеться скронь?

Біле море ховає руки.
Мліє сад у густій парчі.
Завірюха кружляє круком,
тче живі килими вночі.

***
В січні так легко дихати:
ранки здаються синіми.
Скривджена бабця Віхола
сунеться з голосіннями.
Зимно... А що потому?
Крига кує люстерка.
...Любий, ходім додому:
пальчики дітям стерпли.

Сімейне свято
Ідуть зірочки
скляним місточком
на Боже віче.
Газдиня кличе:
"Ходіть, ласкаві,
на ситі страви –
кутя, горіхи,
калач на втіху,
на щастя-долю.
Гайда до столу!"
Свят-вечір...
 

Сім'я мене на добро надихає,
Надія безмежну силу дає,
Любов без переліку всіх окриляє,
Щасливую душу прощенням спасає,
А віра у мир, міцну дружбу, свободу
Дарує нам мудрість-життя це дарунок!
Щоб жити у щасті, кохати, радіти, не треба регалій,
Достатньо скріпити печаткою віри в прекрасне майбутнє
І світ весь засяє від посмішок людства!..

 "ДОБРІ  СЛОВА" - Унікальна прикраса з кодом людяності:
МИР НАДІЄТЬСЯ на МУДРІСТЬ.
ЛЮБОВ в СІМ'І - це ДОБРО.
ВІРА ДРУЖИТЬ з ЩАСТЯМ.
ПРОЩЕНА ДУША СВОБОДНА! 

Новий день - і новий настрій: 

Скільки добрих слів у нашій мові -
У піснях, прислів'ях та віршах:
Мудрість - мати віри та любові,
Прощенням — рятується душа...
На слова добра такі багаті,
Знаємо, що точно неспроста
В дружної сім'ї - достаток в хаті,
А де мир - там щастя розквіта,
Хто на хліб свободу не міняє -
Той завжди знайде до правди шлях...
Вогником свічі надія сяє
У відкритих для добра серцях...