Сірий день
 
Нам сірий день навіює любов,
А ми її помітити не в змозі,
Шукаємо собі інакший схов,
Інакшу музику, що стишиться в дорозі…
 
У сірих днів вітри несамовиті,
Водночас теплі, лагідні тобі,
Хай кроки твої хвилями розмиті,
Вони ще залишаються в душі.
 
Під Сонцем нашим сірості немає,
Це тільки колір, збурений в очах,
Так і крило у спині проростає,
Щоб стрепенувся твій заснулий птах.


Прив’яжи
 
Прив’яжи своє серце до срібного місяця, –
Хай не спинить воно ні ходи, ні тремтінь…
Скільки ще нам доріг у негоду знов видасться?
Скільки буде суворих велінь?..
 
Прив’яжи свою думку до подихів вітряних,
Хай летить, не спиняється в кволій душі…
Скільки променів з неба звисають вже вистиглих…
Скільки вивчити треба уроків тобі?..
 
Прив’яжи своє щастя до того, з ким радісно,
Хто з тобою подивиться у один бік,
З ким мовчання і спокій такі ж само вартісні,
Як краплина води на пустельній землі…

Дитинство ще не все відгомоніло
В останній день дитячого садку.
Сьогодні наші діти йдуть сміливо
Писати долю з нового рядку.
 
Проходять повз ріднесенький майданчик,
Де вже маленька гойдалка для них,
І там сумує чийсь забутий м’ячик…
Проте сьогодні буде тільки сміх.
 
Про те, що було – радість і печалі
Сніданки, спізнення, ляльки
Заняття перші, спроби вдалі
Маленькі пустощі на всі смаки…
 
Поки ще час не сплив, то є надія
Подякувати тим, хто з ними був
В робочий час, коли всі мами мріють
Не вилетіти із роботи за прогул.
 
Спасибі вихователям за щирість
Терпіння й небувалу теплоту
Бо дошколярик наш сьогодні виріс…
Й бере для себе нову висоту.
 
 
 
 

Як останній сірник у коробці,
На який я не мала надій,
Спалахне десь на темному боці
Вогник мій.
І розлючена, зморена, стомлена,
Я піду мов не чуючи ніг,
За забутими мріями в споминах
На чийсь поріг.
Де розкидано й тліє багаття
Дивних снів, що не справдились ще.
Загорну я в обійми сум'яття
Що в грудях є.
Вибір серцем відчую як долю
З поміж безлічі голосів,
Бо любов, що не знає спокою
Відгукнеться мені.

Очень понравилось!

Ти сьогодні рушаєш у довгу, далеку дорогу,
Що зазвичай її називають дорослим життям.
Не бажаю тобі ні багатства, ні слави - нічого,
Головне - не дозволь загубитися Добрим Словам.
Пам'ятай, що Свободу здобуде лиш чистий Душею,
Збережи добре серце та Віру й Надію у нім.
Дружбу завжди цінуй, Мир і затишок поруч з Сім'єю -
Тоді Щастя прийде у твій власний, омріяний дім.
Не шкодуй, від душі промовляй кожне слово Прощення:
В ньому Мудрість нехитра - до ближнього щира Любов.
Бо не є відкриттям чи якимось високим ученням:
Тільки Добрі Слова  - для усього основа з основ.

День вишиванки
 
День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.

Якийсь дивний настрій в мене останнім часом...Рима складається наче й по суті, а в результаті слова на підвісі - лиш назва. Як слово йде по тексту, то загальний настрій неоптимістичний. Та все ж до компанії приєднаюсь

Йшли Доля із Недолею дорогою та морем,
Комусь давали щастя, комусь давали горе.
 
Спішила слідом Правда – знедолених втішала
І добре із поганим по-своєму мішала.
 
Остання була Кривда. Їй пакостить годиться.
Що людям зостається?.. Терпіти та мириться!