а він зайшов на каву до Білого Барса, аби той зазирнув у кришталеву кулю і передбачив майбутнє. Білий Барс з радістю згодився допомогти, адже йому було цікаво, як закінчиться ця історія з нашими героями. Рейль підійшов до кулі і зосередився, закривши очі. Він почав бачити образи із своєї майбутньої долі. Його обличчя сяяло від задоволення, Рейль зрозумів, що він став одним з наймогутніших магів у світі... Натхненний і схвильований Рейль подякував Білому Барсу і поспішив на обід. Аромат борщу приємно розбурхував

Післямова. Як приємно дістатися кінця довгої подорожі, особливо коли добро перемагає зло. Воно завжди перемагає, що у казці, що у реальному житті, бо інакше цей світ вже давно перетворився на анти -світ. Крім магів та чародіїв у битву вступили прості і не дуже прості люди, а також собака і кицька ( які іноді поводяться набагато краще людей і мають дуже гарні характери, на відміну від деяких). До того ж, за лаштунками залишилися казкарі, які вели свою творчу битву і довели казочку до приємного та надихаючого хеппі -енду. І тепер, у післямові нехай вони розкажуть про свої думки і відчуття від цього особливого експерименту у просторі Орінго.

До казки вже давно звертаються імениті психологи, дефектологи, вихователі, та й просто батьки дітлахів аби в чарівній формі проговорити/прожити/програти якісь події, подивитися на них під іншим кутом, і тим самим допомогти розв’язати певні проблеми/питання, що повстають на життєвому шляху. Проте і дорослим казки не протипоказані. Ми з Вами, шановна Орінго-спільнота, долучилися до цікавого досвіду колективного казкотворення! Це, з одного боку, дозволило всім трошечки відволіктись від буденності, а з іншого, знайти своє внутрішні дитя, і тихенько прошепотіли йому до підсвідомості: «Сонечко, стежки в житті іноді такі тернисті і заплутані, а з вирішенням одної проблеми повстає ще три, але добро завжди перемагає зло. Усі злі чари спадають, знаходяться герої, здатні подати руку допомоги, і час знов починає йти, хоч здавалося б - куди там!» Дуже вдячна колективу Орінго за таке цікаве і корисне дозвілля. Казка вийшла довгою, чарівною, щасливою! Чи то не магія? Певно що вона! Тож дякую, що подарували нам крихітку світлої і доброї магії в нашому Місті, де зараз теж час трохи того, та й зло є, і нікуди не дівається, хоч з кожним днем слабшає. Вірю, незабаром переможемо його, і час, що для багатьох зупинився майже рік тому, знов побіжить. І будуть в нас з вами мирні світанки, кавуся з цукерками з горішками, багато срібних талісманів, а головне - бірюзовий будиночок срібної магії, захищений від зла, радо відчинятиме двері перед добрими шукачами справжніх пригод!

Ще не кінець, але вже близько. Обід ще не скінчився, гості гомоніли і розповідали один одному про власні пригоди. Годинникар Анхель тихенько вислизнув із кімнати, тримаючи у руці тигель із розплавленим зубом дракона. Він зачинився у майстерні і цілу ніч невтомно працював. Перед світанком біля ратуші промайнула тінь. Ніким не помічений, Анхель піднявся на башту ратуші до головного годинника міста і відкрив свою валізку... Перший промінь сонця виринув із-за обрію, пробіг по дахах ще сонного міста і освітив циферблат головного годинника міста. Срібні стрілки у вигляді драконів здригнулися і рушили. І цієї миті у домівках містян затікали годинники...

Мене особисто надихнув малюнок пані Олени, ніби герої якимось чином прорвалися через портал із свого світу у наш. Писати казочку було цікаво і я з нетерпінням чекала на виверти сюжету. Загалом, дякую Орінго спільноті за те, що наша спільна казочка виявилася дуже гуманістичною ( нікого не з'їли, не вбили, не перетворили на потвор), на відміну від недитячих казок Андерсена. У казці було багато срібла і срібної магії :). Я від душі раділа тому, що герої отримали життя і навіть стали активними. А ще - дуже важливо, що ми всі продовжували поступ, бо завдання треба виконувати ( хоча шансів загубитися у сюжеті було немало). Коли з'являлися нові ходи, я мало не аплодувала і була дуже вдячна. Дякую всім за чудовий досвід і найдовший коментар, радію і пишаюся за творчі сили нашої команди казкарів. Ми вже намалювали у своїй уяві перемогу над злими силами, і думаю у реальному житті ми теж це дуже скоро побачимо на власні очі.

Чудова крапка Lina2018! Годинник - то потужний символ, час біжить невпинно, і це і є плин життя. Ось тут я пожалкувала, що з телепатією не склалося ( а було б непогано!). І ще раз подумала, що не зважаючи на деякі збіги і нестиковки, ми всі дуже уважно і з повагою плели свою історію.

О! Зайшла подивитися, як далі розвертаються магічні події і написати пару рядків, а тут вже "кінець"… Гадала, ми ще декілька днів побудемо казкарями) Але зараз не про це! Зараз хочу сказати величезне “Дякую” команді Орінго та дівчатам із таємної срібної спільноти (тут має бути підморгуючий смайлик)), які писали цю чарівну казку, за можливість прийняти участь у такому захоплюючому дійстві! Кожен раз, коли писала якесь продовження історії, уявляла зовсім інший поворот подій ( а казкарі обирали свій) і від цього ставало ще цікавіше! Декілька разів, скажу чесно, губилася у сюжеті і перечитувала із задоволенням казку спочатку. Отримала масу позитивних емоцій ❤️❤️❤️

Дякую усім, хто писав цю казку. Так приємно було щось вигадувати і слідкувати за перипетіями, що відбувалися із нашими героями. Інколи виникали такі сюжетні повороти, до яких я б ніколи не додумалась.

Дякую Орінго, за можливість відволіктись від сьогодення і новин. Написання казки разом з іншими учасниками спільноти - це дійсно цікавий і відповідальний процес, який вимагав не тільки фантазії, але й вміння працювати в команді. Це був чудовий досвід. Дякую усім хто долучився, дякую тим, хто надихнув нас на цю витівку.

З таким задоволенням прочитала казку!! Спільний творчій процес - це шось магічне, чарівне. Нажаль, не було моральних сил долучитися до цього дійства. З радістю і насолодою спостерігала, як розгортаються події. Дякую за цей дивовижний конкурс. Це ще раз доказує, що у людей більше спільного, ніж розбіжного, що більше добра і любові, ніж зла та ненависті. Як тепло стало на серці...... Ще раз, всім дякую і обіймаю!!