Що це? Промайнуло літнє сонцестояння, й найдовший день у році вже хилиться до заходу? Так… Рух життя і відлік часу не зупинити – але й ми можемо не зупинятися, щоб нічого не пропустити!
Усе наше життя минає у невпинному русі. Поспішають кудись стрілки годинника, ніби самі собою перегортаються сторінки календаря, мчать потяги, дорослішають діти, обростають річними кільцями дерева, вражають новини…
Тим страшніше, коли все раптом завмирає. Коли, ніби в павутинні злих чар, дослухаєшся до якоїсь жахливої новини, а потім намагаєшся знову поновити течію життя. А все таке неймовірно важке: немає сил піднятися з ліжка, вийти з квартири, зустріти новий день, дозволити собі хоч краплю радості…
І єдиним дороговказом, що виводить з лабіринту темряви, може стати краса цього схибленого, але все-таки дивовижного світу. Чиясь усмішка, розквітлий бутон, улюблені прикраси, які хочеться вдягти, відшукавши для цього привід та сили.
День за днем і рік за роком ми з вами рухаємося через морок цієї війни – і кожен крок дається нелегко. Тож пропонуємо замислитися над тим, що дарує нам сили для подальшого руху й насолодитися цим. А срібні талісмани й чарівні прикраси подарують необхідне натхнення для того, щоб не зупинятися.
Понеділок, 23 червня
Есе Олени Маслової про те, що інколи неможливе стає можливим...
Як забути колесо? Дивуємося історичним парадоксам з Женею.
Розповідаємо далі про виставку...
Вівторок, 24 червня
Услід за срібною стрілою. Креслить маршрут Оля.
Найкращі шляхи у світі… Хто їх будував – знає Женя.
Ода красі. Спіймайте свій камінчик!
Середа, 25 червня
Чи є в нас план? Розповідаємо, що далі у підготовці до виставки.
Краса у постійному русі! Милується Оля.
Приборкати річку. Різні варіанти розглядає Тала.
Четвер, 26 червня
Археологія жесту: досліджує мову культури Наталка.
Прикраси, що рухають уперед. Ділиться Анастасія.
Огляд літотеки: кабошони-груші 12х16 мм.
П’ятниця, 27 червня
Огляд літотеки: багети-кабошони 8х22 мм.
Огляд літотеки: маркізи-кабошони 9х18 мм.
Життя в русі. Зацікавлено спостерігає Женя.
Розгойдуємося і розповідаємо далі про Музей.
Озираємося назад – і бачимо чорноту жалоби, дим над нашими містами, чиїсь сумні очі. Здається, що весь світ поглинула темрява, а нам лишається тільки йти крізь неї, сподіваючись на світло попереду. Будемо раді, якщо наше срібло та слова зможуть трохи підсвітити вам цей шлях.
Ювелірний дім Орінго:
прикрашаємо, дивуємо, радуємо
і невпинно рухаємося!
