Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Слово про нашу Корову

В Орінго вже було зібрано багато дивовижних тварин, тому коли у дописі розповідала про тотеми і пропонувала підказати, кого ще створити, навіть гадки не мала, що будемо робити корову — «Веселий бичок» вже є в авторських, а гарний Тілець царює в колекції зодіакальних каблучок… Та доля вирішила інакше...    

У якості тотемної тварини корівку запропонувала Наталія Олександрівна (Natasha Dziuba): «Заворожує краса української сірої породи корів. ... Взагалі, вона майже міфічна, зі складною історією. Її наразі відновлювали в Асканії-Нові. Не знаю, що зараз з ними там(( Дуже сподіваюся, що порода відновиться і не загине... Це наша історія. Ну, і у мене художня асоціація з давнім Єгиптом, де поклонялися богині-корові. Хатор — у староєгипетській релігії богиня неба, представлялася в зовнішності небесної корови, що народила Сонце. Так і бачу срібну фігурку корови з неймовірними, елегантними рогами, на яких вона тримає диск сонця...»

Потім у нас з Юлією Никифоровою почався складний період визрівання ескізу в повноцінну модель і чим довше гортався перед очима зоо-атлас, тим чіткіше я бачила Корову з великої літери. Не просто домашню худобу чи тварину рогату, а саме значущий символ — добру Корову, рятівницю й годувальницю, справжню зірочку українського села. 

Особисто в мене з коровою пов’язано багато теплих спогадів, з часів коли ми не знали про те, що існує лактозна непереносимість і соєве «молоко». Коли мені було одинадцять років, тато вмовив маму відпустити мене з ним до Криму, де він влітку працював у піонертаборі. Цей табір знаходився у Байдарській долині, і хоча спочатку я засмутилася, що відсутнє море, мене швидко втішили озеро і гори. Ой, дуже багато чого неймовірного, казкового та навіть небезпечного відбулося тієї подорожі, але один з найяскравіших спогадів — наші постійні походи до сусіднього села за молоком. 

Ми виходили дуже рано, ще до загального підйому, чимчикували стежкою по полю, через садки та хащі польових квітів, про щось розмовляли і два кілометри здавалися стометрівкою. А потім господиня у білому платочку над засмаглим зморшкуватим обличчям виносила нам чарівну банку і окремо мені — емальовану кружечку з намальованими яскравими квітами, повну ще теплого молока по самі вінця. До молока вона давала домашнього коржика чи блюдечко малини, я сідала на теплу лавку, зроблену з товстелезного стовбура, робила перший ковток і …заплющувала очі від насолоди. 

Те молоко було повноцінне, життєдайне, аж густе, зі смаком трави, квітів й сонця. Ніколи в житті я більше нічого такого не пробувала і навряд чи спробую. Це був смак чистого щастя! А потім мені ще дозволяли погладити руду корівку з білою зірочкою на лобі, і я їй шепотіла щось вдячне. Мені здається, що та господиня було чарівниця, і кружечка теж була не звичайна, бо коли я спробувала молоко з банки, намагаючись повторите те ранкове відчуття, нічого не відбулося. І скільки б я потім не намагалася знайти справжнє молоко, усе не дотягувало. Зараз я взагалі не вживаю чистомолочні продукти, хоча й не дійшла до різних псевдомолочних, але мрію колись повернутися до нашого улюбленого Криму, до казкової Байдарської долини і спробувати там знову найсмачніше у світі молоко.  

 

e447fce9c63e61e7cf1a71fd80d2abba.md.jpg

 

А другий спогад про корівку вже літературний. Оповідання «Первінка» Микола Вінграновський написав у рік мого народження, і то були відлуння його дитячих спогадів про війну та початок відновлення. Оповідання те невеличке, але дуже щемке та чіпляюче за пам’ять. До речі, про життя і творчість Миколи Вінграновського на сайті є два чудових дописа:  «Гість Літературної вітальні…» та «Ніжний лірик...» 

Я сьогодні ще раз перечитала про Миколку та його корівку і побачила той повоєнний світ вже зовсім іншими очима — очима, що самі знають війну. Про що б я зараз не думала, над чим би не працювала, лінія війни прокладає нову межу між вигаданим та реальним, інколи просто міняючи їх місцями — усе вже змінилося і ніколи не буде таким, яким могло б бути до 24 лютого... Ніби й не було тих років відродження та обладнання після війни, ніби не закопали фашизм назавжди. Зло повернулося зі свіжими силами, щоб місити нашу родючу землю танками. І заміновані речі на дорозі, і розбиті поля, і понівечені хати — усе це телепортувало зло з минулого, щоб примусити українців стати кимось іншим або приєднати нас до лав армії зла…  Та зась їм! 

І тоді, і зараз особлива наша сила допомагає, підтримує зв’язок з правильною реальністю, де земля просто чекає на тишу й зерно, де дерева готують врожай, де відбудують люди хати і корівки дадуть молоко. 

«…Первінка з задоволенням схилилася над тазиком, а дід узяв білу німецьку алюмінієву літрову кружку і заходився доїти. Миколка сів напроти Первінки і слухав голос молока. Таким щасливим Миколка ще не був ніколи — тонке дзюркотіння молока сповняло його душу небесною мелодією…»

 

b9d3c6d889e115255c1266d2249bbf99.md.jpg

 

Ми переможемо зло. І все відбудуємо якнайкраще, і ще обов’язково напишемо чесні оповідання про цю війну, і зробимо усе, щоб наступні покоління дивилися на війну лише нашими очима, не своїми. 

А може й навіть вигадаємо чарівну мікстуру від лактозної непереносимості, щоб кожен хлопчик та кожна дівчинка могли хоча б раз у житті скуштувати з кружки теплого молока. Того справжнього молока, що заряджає силою і яке через різнотрав’я та надійних корівок нам дарує наша земля. 

 

c6072f2d0f181219e78646a70b97fbce.md.jpg

 

Отже, зустрічайте! Квіткова корівка «Cow in flowers», третя з серії чарівних монет — це наш новий тотем. Підійде чудово для тих, хто любить прості речі, цінує справжнє благополуччя і вміє багато працювати на радість іншим. 

 

З любов'ю, Олена Маслова любовь

dora2014
Чт, 08/06/2023 - 19:12

Яка мила корівка. Відразу згадалось дитинство і мої канікули в селі у діда та бабусі. Була колись у них корівка - Квітка ( як на слайді :). А ще парочка поросяток - Юпітер і Вєнєра :) Ото були часи, безтурботні . Чудовий підвіс :)
brenda
Чт, 08/06/2023 - 19:38

Я у захваті! Який же він гарненький! В мене теж є історія про Корівку. Було мені 12 років, приїхала до родичів в Естонію, пішли в ліс по гриби: бабця сестер троюрідних, сестри (а вони ще менші за мене) та я і.. заблукали. Блукали-блукали... Стало вже темніти, а ми по третьому колу ходимо, вийти не можемо. І тут я почула корівкино "Муууу". Пішла на звук... і вивела нас із лісу, точніше вивела я та корівка. Як же ж я кинулася до тої незнайомої корівки обійматися та казати їй "дякую"!!! Дякую за спогади, Олено Анатоліївно! І за підвіс! Ще б слайд (мрійливо) такий!
Лелеока
Чт, 08/06/2023 - 20:04

А в мене дідусь працював на фермі, тож влітку, коли весь час була у них, теж ходила допомагати. Наймиліше мені були манюні телята, не цуралася ані чистити в них, ані напувати, а потім гладити або маслом кволих кормити (збивала бабуся, щоб було найкраще). А найсмачніше молоко - в Малинівці Чугуївського району. Там спочатку бабуся, а тепер тітка годують корівку зокрема грушами (пам'ятаєте, як в "Чаликушу", тільки там казка була). Тільки зараз не знаю чи жива та старенька вже груша, бо прилітало артилерією і їм до хати (впав на дах, пробив його, але не зірвався, дякувати Богу) все сподіваюсь, що поїду та побачу все на власні очі. Тим більш, що й вареники у них найсмачніші, ніде більше таких не куштувала. Дякую за дорогі серцю спогади!
LeTim
Чт, 08/06/2023 - 20:07

Як добре, колекція чарівних монеток-підвісів триває! Від перших двох у захваті, з радістю ношу). У мене немає спогадів, пов'язаних із дитинством і корівкою, але це не привід, щоб не захотіти мати таку квіточку, усміхнений образ нашої рідної корівки! А молочко ми в родині обожнюємо, без нього жодного дня ))
Soko_Lova
Пт, 09/06/2023 - 13:05

Дякую Вам за такий теплий допис та неймовірну прикрасу! Здається, кожен, хто носитиме його, одразу думками повертатиметься в щасливе дитинство, яким Ви його описали. Звісно, у кожного свої спогади. Мої канікули проходили в селах на Житомирщіні та Київщині. Обидві бабусі тримали корів. І найбільше я любила теплу пінку зі щойно процідженого молока. Іноді бабуся дозволяла її пити просто з гладишки (глиняні глечики на Житомирщині). І Корівка вийшла прекрасна! З кучерявою зірочкою на лобі. Справжня покровителька з добрими очима, яка даруватиме спокій та рівновагу.
Natasha Dziuba
Пт, 09/06/2023 - 15:44

Неймовірна і магічна! Радію, що Корівка отримала таке витончене та ніжне втілення!
gillyflower
Сб, 10/06/2023 - 17:23

Вибачте, але... Це ж справжній Зоряний Бичок! Сильний, ніжний та розумний. Просто як Фердинанд з мультика:), але цей - справжній. Ніколи не мала досвіду з коровами, якщо чесно, і не прагнула - такі вони великі, самі собі зарозумілі трохи, і навіть страшнуваті для непосвячених у їх близькість. Та от у мене з'явився свій Бичок - Синочок народився саме того, ще мирного, 2021 року. І просити про тотем, коли були вже Веселі бички - не наважилася. Та от він - той оберіг, який все шукала для нього в каталозі і не знаходила. Погляд, обіцяний спокій, зв' язок з природою, та ще й зірка. Я в захопленні! Обов'язково подарую синочкові на мир і спокій, достаток та безпеку на свято Перемоги. Скоріше б справдилося!