Давайте зізнаємося чесно, мало у кого слова «синтетика» і «штучний» викликають позитивні асоціації. Що, насправді, не дуже логічно, адже всілякими штучними речами ми користуємося щодня – причому не перше століття. То чи варто боятися штучного?

Технічна інформація про плани, події, зміни та надії. Майже усе срібне, а те що не срібне — те трохи таємне. 

Осінь розфарбовує світ в золоте і червоне, вікна наших домів усупереч обстрілам світяться затишними вогниками, у київській Скарбниці кличе до себе виставка «Орінго. Мистецтво срібних історій», а у самому чарівному будиночку Орінго створюють нові прикраси та історії й влаштовують генеральне осіннє прибирання. Рухаємося далі?

Професійний гумор є неодмінною складовою профдеформації, звісно при наявності таланту влучно пожартувати. Роботі ми присвячуємо чималий відрізок життя, тому часу для пошуку натхнення більш ніж достатньо. Головне — вміти поглянути на себе, як працівника, під іншим кутом.

Мелодійний голос, срібні силуети, гра світла, текстові описи, гладкість книжних сторінок, манливий затишок зони відпочинку — ми намагались, щоб мистецтво срібних історій можна було відчути кожною клітинкою. Здається, такою і має бути виставка, з увагою до дрібниць та простором для подальшого діалогу з відвідувачем.

Кожен, хто хоч раз був у Києво-Печерській лаврі, не сумнівається, що це незвичайне місце. Можливо, за багато століть воно дійсно встигло набути певної енергетики – а може, самі минулі століття тут відчуваються по-особливому? Так чи інакше, Лавра встигла причарувати відвідувачів виставки Орінго «Мистецтво срібних історій»: за вашими проханнями розповідаємо більше про це непересічне місце!

Розумію, що довгі тексти зараз не читаються, тому буду викладати свої думки  максимально стисло й структуровано, а також з ілюстраціями. Головна теза: запрошуємо відвідати виставку й з нетерпінням чекаємо на ваші відгуки. А от чому варто її відвідати — зараз розповім.

До чого може підштовхнути одна виставка? На досвіді «Мистецтва срібних історій» – виставки у Скарбниці НМІУ – в Орінго переконалися: за кожною такою подією захована купа роздумів та зусиль. А іноді виставка може навіть диктувати напрямок розвитку майбутнього – якщо вона Всесвітня.

Яким би прекрасним не було мистецтво, воно завжди ризикує забруднитися реальним життям: його крадуть, з ним шахраюють, а часом за нього навіть доводиться воювати.

Щось у стрічці новин давно не з’являлися мої щотижневі есеї. Настільки давно, що вже й не дуже пам’ятаю, як це робиться… Спробую згадати.