Теми екології та екологічності завжди видавалися мені досить складними, бо те, що на поверхні, й те, що у глибині, між собою майже не співпадає. А потім замислилася і зрозуміла — з роками екологічна тема стала чимось на кшталт лакмусового паперу, бо вона проявляє щирість та обізнаність людини краще й безпечніше за будь-яка іншу. 

Літо – це час, коли ми особливо гостро помічаємо красу навколо себе. Прохолодні озера, зелені ліси, заквітчані поля… Ідилію можна описувати довго, але що робити, коли тихий внутрішній голос шепоче, що річки раніше були чистішими, фрукти – смачнішими, а ліси скоро геть зникнуть? 

Кажемо "будинок «Слово»" – і уявляємо довгу череду поетів, письменників, перекладачів... Але чому не поетес, письменниць та перекладачок? Насправді у харківському будинку «Слово» мешкала безліч талановитих жінок, про яких, на жаль, згадують рідше, ніж вони того заслуговують. 

В наші часи, коли потрібно описати щось непорушне та вічне, вдаються до фразеологізму «витесаний з каменю». В цьому є свій сенс. Наприклад, стародавні знахідки древнього письма на глиняних дощечках та камені подекуди збереглися краще за більш «молоді», в історичній хронології, паперові документи.

Здавалося би, головний інструмент впливу для поета – це слово! А як інакше виникне вірш? А ось ні – паузи, недомовки, навіть повна відсутність знаків пунктуації цілком можуть бути поетичними прийомами… Як це працює, дослідила для нас пані Наталія – бібліотекарка-бібліограф та книгознавчиня.

Пам'ятаєте девіз Орінго? «Прикрашаємо, дивуємо, радуємо» – і попри усі обставини бажання радувати нікуди не зникає! Отож просто зараз проведемо приємний розіграш – і, сподіваємося, зможемо потішити й подарувати усмішку. 

Україна велика і різноманітна; часом на просторах нашої країни можна зустріти воістину дивовижні речі...

…Я відриваюся від новинної стрічки і втомлено заплющую очі: від прочитаного у мене страшенно розболілася голова. Ні, справа навіть не у самих новинах, скоріше – у тоні, яким вони доносяться, і особливо у тоні, яким деякі користувачі доносять свої думки до інших.

У світі існує чимало сталих явищ, сила яких не підкріплена нічим, що було б таким самим міцним і водночас матеріальним. Здається, що навіть глиняні ноги колоса більш надійні, та життя доводить, що не варто зважати на зовнішнє. Куди важливіше те, що ховається за ним.

Пряме включення з відрядження, яке запланували на початок тижня, на жаль, не вийшло… Знайомство з Музеєм було захопливе, як і спілкування зі спеціалістами - музеєзнавцями, а далі усі враження, емоції, інформація та столичні картинки змішалися в голові…