«Щось лихе насуває» Рей Бредбері

Книги про Гаррі Поттера показали мені світ фентезійної літератури, привчили до читання, до пірнання у книжкові Всесвіти, і саме тому стали найулюбленішими (бо ж всі ми родом з дитинства). 
Проте після цієї серії було ще багато книжок: українських та зарубіжних, фентезійних, детективних, документальних…були книжки захоплюючі і відверті, були відверто невдалі, але таких, після яких ще довго залишався би післясмак роздумів і протиріч…такі я бережу на особливій поличці в своєму серці. Одна з цих книг - «Щось лихе насуває».
Назва роману запозичена з шекспирівського «Макбету», та й взагалі у Бредбері в цій книзі зустрічається багацько відсилок до інших літературних творів та авторів. 

Історія розгортається, як доречі і «Кульбабкове вино», в містечку Ґрінтаун, проте, якщо в першому випадку маємо життєрадісну за атмосферою книгу, то в «Щось лихе насуває» отримуємо осінню, похмуру та таємничу атмосферу (обожнюю такі!) 

В книзі пригоди двох підлітків перемежовуються з філософськими роздумами про життя і смерть, добро і зло, про старість, страхи, неприємності і протидію відчаю. Дуже подобається, як пан Рей Бредбері закручує сюжет, не відкриваючи усіх карт до останнього! 

Ну і, звичайно, головна думка книги, яка наче антонім до її моторошної атмосфери: допоки ми можемо сміятися в найгірших ситуаціях, дивитися в обличча страхам і не боятися їх (саме страхів, а не того, зо за ними криється), нас не здолати! І навпаки: з наших сліз вороги шиють собі посмішки!

В сюжеті книги велику роль відіграє карнавал, який приїздить в місто вночі, восени (що дуже дивно і таємничо). Власне, навколо нього і розгортаються події книги. 
Для мене ось такі карнавали і цирки завжди асоціюються із каруселлю. Я намагалась зобразити карусель трохи готичною, старовинною, і теж ніби відзеркалену (а ще така містична музика за кадром, коли вночі крутиться карусель)))

Обожнюю творчість Рея Бредбері. Обожнюю за атмосферу, за філософські роздуми, за чудовий слог, і за післясмак, який довго ще залишається з тобою. 

Підвіс «Карусель»

Бачу його в трохи готично-старовинному стилі, оксидованим. Невеликим, витягнутим і напівкруглим (щоб лежав гарненько на тілі). 

Багато деталей саме на каруселі: різблення, камінці (ой, як гарно би дивилися чорні та темно зелені цирконії). Конячки блискучі, з гарними попонами. Думала ще щодо срібної пулі з посмішкою, але вже вдосталь пуль. Не хочу їх в прикрасах і на собі….

Єдине, в малюнку трохи зависокі зробила колони. Прикрасу бачу не такою видовженою. 

     Який цікавий ланцюжок улюблених творів складається цієї сесії клубу. Одна з ланок - Рей Бредбері. Подобається його "Кульбабове вино", а особливо новела "Цитринове морозиво з ваніллю".



     Я люблю літо, люблю серпень, коли нічне небо сяє міріадами зірок і цвіркуни співають свої серенади. Саме у серпні 1928 року перетнулися шляхи 95-річної Гелен Луміс і 31- річного Вільяма Форрестера. І за чотири тижні майже щоденного спілкування вони зрозуміли, що мають багато спільних точок дотику.

"— Ми ж так гарно проводили час, хіба ні? Наші щоденні розмови — це було щось надзвичайне. До них дуже підходить ота утерта, заяложена фраза: «Зустрілися споріднені душі». — Вона покрутила в руках голубий конверт. — Я завжди вважала, що любов — це передусім властивість людського духу, хоч тіло часом не хоче цього визнавати. Тіло живе лише задля себе. Воно тільки те й робить, що їсть, п'є і чекає, коли настане ніч. Бо самою своєю суттю належить ночі. А дух, Вільяме, народжений від сонця, і йому призначено бути невсипущим і допитливим багато тисяч годин нашого життя. То чи можна віддати перевагу тілу, цьому жалюгідному, себелюбному створінню, перед усеосяжним, сповненим ясного світла розумом? Не знаю. Я знаю тільки, що ті дні, коли мій дух спілкувався з вашим, були найпрекрасніші в усьому моєму житті. А ми ж іще не встигли поговорити про стільки речей! Та доведеться знайти для цього інший час.

— Здається, часу в нас лишилося не так багато.

— Атож, але, може, все-таки випаде ще нагода. Час — дивовижна річ, а життя — ще дивовижніша. Десь там заскочить якийсь зубчик, не так обернуться коліщатка — і людські долі сходяться або зарано, або запізно. Що я зажилася надто довго — це напевне. А от ви народилися чи то зарано, чи то запізно. І ця розбіжність у часі просто жахлива. А може, це покара мені за те, що я була замолоду така легковажна. Та дарма, наступного разу ті коліщатка можуть обернутися як належить..."

     Гелен і Вільям асоціюються у мене з двома подібними хвилями із зсувом фаз у 64 роки. Народилася ідея каблучки у стилі ар-деко, популярному у 20-ті роки ХХ століття.



     Шинка доволі широка, по краю тягнеться вузький виступаючий бортик, який спереді каблучки утворює дві ламані лінії, дві хвилі, між якими залишається простір, в якому можна розгледіти своєрідний пісочний годинник. Його поверхня гладенька і знаходиться ніби на задньому фоні. По обидві сторони шинки два камінця - трикутника, що символізують чоловічий і жіночий початки. Поверхня шинки фактурна, подібна до поверхні орінговської каблучки "Ручное 3". На внутрішній стороні шинки символ, що поєднав чоловічий і жіночий початки. Два накладених один на одного трикутники дають шестикутник і символізують людську душу. Багато хто скаже, що це зірка Давида, але це прадавній символ, гексаграма, який символізує поєднання протилежного.

     Колір камінців - жовтий і білий. Цитринове морозиво з ваніллю.

"Київські відьми" - цикл романів письменниці Лади Лузіної. Сама авторка називає цикл казкою, написаною на основі реальних історичних фактів, міфів і легенд міста Києва. У творах змішані багато жанрів — містика, фантастика, детектив, історія. І це не просто роман-казка, а роман-серіал. На даний момент серіал налічує 11 епізодів, але сама історія Києвиць триває... Романи написані з великою любов'ю та повагою до міста Києва (Столиці Віри та Столиці Відьом) та з гумором, який притаманний лише Лузіній. Читаються вони легко і швидко. До речі, сам Київ у романах постає як жива істота — Великий Отець, здатний любити, захищати та карати. Письменниця показує його як головного героя, який наскрізь пронизує усі твори циклу.
Головні героїні роману - київські відьми: Маша Ковальова, Даша Чуб та Катерина Дображанська. Вони не просто відьми, а Києвиці. Києвиця - верховна відьма та хранителька Міста, сила якої дорівнює силі всіх інших відьом разом взятих. Києвиця повинна бути одна, але дар попередньої києвиці Килини випадково передався їм трьом. Насправді він повинен був перейти до дочки Килини Акнірам (справжнє ім'я якої Марина). Але, мабуть, так вирішив сам Київ. Отримавши цей дар, дівчата тепер повинні щоночі чергувати на Старокиївській горі в очікуванні дивовижних чи жахливих подій...
Усі три дівчини дуже різні і несхожі. У звичайному житті вони ніколи не зустрілися би, але тим і цікавіше читати романи.
Марія Володимирівна Ковальова - молодша з Києвиць. Студентка історичного факультету, невисока дівчина з блідою шкірою, ластовинням і рудим волоссям. Не дуже впевнена в собі, захоплюється творчістю Михайла Булгакова. Краще за подруг по відьомству знає Книгу Києвиць. Поступово її сили зростають: від вміння воскрешати до вміння чути будинки та саме Місто. З часом стає найсильнішою з Трьох.
Катерина Михайлівна Дображанська - старша з Києвиць. Сувора бізнесвумен, яка збирає антикварні речі та ювелірні вироби у стилі модерн. Має чарівну вроду, до якої ставиться подекуди з ненавистю та відразою. «Зчитує» інформацію з будинків у стилі модерн завдяки архітектурним деталям. Здатна руйнувати споруди однимм лише помахом рук.
Дарина Андріївна Чуб - середня з Києвиць. Співачка та колишня артдиректорка нічного клубу на прізвисько Землепотрясна. Активна дівчина, яка не соромиться зайвих кілограмів. Білявка з афрокосичками. Харизматична, дієва та найвеселіша у трійці. Має особливий хист до польотів на метлі та варіння зілля.
Так як одним з головних героїв романів "Київські відьми" є Київ, а одним з символів міста є каштан (як каже Дображанська: "Каштан символізував язичницьку непокору Києва"). то я вирішила намалювати прикрасу саме з листтям та плодами цього дерева.



Каблучка "Корона Києва". Вставка: кабошон 7 мм, покриття: оксидування. Каштан - символ Києва, а фази Місяця символізують відьом та жіночу магію.