Пнд, 09/03/2020 - 22:58 #1
Сьогодні у мене був дуже насичений день і до інтернету добралася аж тепер, тож ледь не пропустила нового конкурсу.
Проте саме тому тема для блогу з'явилася швидко і безальтернативно і народилася із одного фото, зробленого вдень.
День перший
Бесіда про Шевченка, але не про літературу
Вчора, коли на форумі було розмов про святкування Восьмого березня, привітань, світлин і трохи розмов про асоціації з цим днем впіймала себе на бажанні побурчати. Не знаю як у ваших містах, а у нас напередодні 8-го березня на ринках з'являються не лише букети тюльпанів, троянд, яскраві азалії, чи духмяні гіацинти у горщиках... Ні, на жаль, найбільше у нас торговців із торбинами, мисками чи тазиками первоцвітів з копійчаною ціною за букетик. От чесно, мені від оцього варварства просто плакати хочеться.
Ніби й незручно нагадувати про таку банальність, важко повірити що іще хтось не в курсі про важливість збереження червонокнижних видів рослин. Проте не варто, забувати про закони ринкової економіки. Очевидно, що відсутність попиту уже давно знищила би оцю пропозицію, якби покупців було мало. Отож вирішила зробити для квіткового фото-конкурсу тему-нагадування (позаконкурсну, оскільки одна тема у мене вже є, та й прикраса тут явно не головний персонаж світлини і текст переважає візуалку).
Друзі, прошу Вас не рвіть квітів дикорослих підсніжників, білоцвітів, пролісків, рясту, шафрану і не купуйте також. Їх місце у лісі, а не у вазах. Усі ці види занесені до Червоної книги України і недарма. На жаль, науковці фіксують невпинне скорочення площ та чисельності популяцій цих рослин. Отака розплата за красу(
Ілюстрацією до теми мала стати світлина із тендітними квітами Білоцвіту весняного. Тільки сьогодні річниця з дня народження Тараса Шевченка, тому до кадру потрапив іще й томик Кобзаря.
А що, про первоцвіти Шевченко теж згадував)
********
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
Тільки звичний для Черкащини ряст у Карпатах не так уже й просто знайти, а барвінок іще не цвіте (і до Червоної книги не занесений), тож він потрапив лише на задній план оцієї світлини:
Отак темою блогу стала поезія. Але я і справді дуже люблю поезію, класичну і сучасну, тож говоритиму про те, що мене надихає і дарує радість. Сподіваюся, що буде цікаво.
*******
Н. Я. Макарову
на пам’ять 14 сентября
Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався;
Та недосвіт передсвітом
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти,
Побив... Поморозив...
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода!
********
А тут цілий гербарій назбирати можна:
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
*********
І, звісно, калина:
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина,
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
І вийшов до неї
З зеленого гаю
Козак молоденький;
Цілує, вітає,
І йдуть по долині
І йдучи співають.
Як діточок двоє,
Під тую калину
Прийшли, посідали
І поціловались.
Якого ж ми раю
У Бога благаєм?
Рай у серце лізе,
А ми в церкву лізем,
Заплющивши очі, —
Такого не хочем.
Сказав би я правду,
Та що з неї буде?
Самому завадить,
А попам та людям
Однаково буде.
**********
А хто пригадає з якого твору оці рядки?
І барвінком, і рутою,
І рястом квітчає
Весна землю; мов дівчину
В зеленому гаї.
І сонечко серед неба
Опинилось, стало,
Мов жених той молодую,
Землю оглядало.
Пнд, 09/03/2020 - 23:25 #2
Міні-блог про весну, поезію і натхнення