День сьомий
Підсумковий: про особистий простір, вихід із "зони комфорту" і несказане.В мене досить широкі межі особистого простору, допуск до якого посторонніх суворо регламентується настроем і емоційним ресурсом конкретної миті. Багато страхів і комплексів залишилося позаду і зараз я точно почуваюся комфортно у своїй "шкурці"))) Я можу без проблем виставляти свої селфі, писати свої думки, чи, (навіть) з'ясовувати потрібні питання з не надто дружелюбними працівниками держ-установ.
Але я точно не змогла би "жити онлайн" напоказ. Відчувати себе відкритою і життерадісною мені вдається лише з власного "кокона", сплетеного з метафор, сенсів, підтекстів і контекстів, з ефемерної гармонії звуків, ароматів і кольорів.
Щоденна писанина виявилася не таким уже й простим завданням. За цей тиждень нагенерувалося матеріалу десь на 2 місяці стандартної активності мого інстаграм-аккаунту. Але отакий вихід із "зони комфорту" виявився цікавим досвідом. Якщо у вівторок був настрій "може ну його той блог?", адже роботу треба робити, посуд сам себе не помиє, а після вечірніх ігор із моїми двома непосидами хочеться лише пошвидше заснути (а от малятам того якраз і не хочеться), то уже в середу були придумані теми наступних трьох днів блогу, а в четвер треба було зосередитися на виборі головного, щоб публікація мала шанс бути прочитаною до кінця.
А сьогодні захотілося "онлайн-паузи", тому телефон тихенько чекав на столі, поки ми ходили гуляти до парку, готували желе і гралися конструкторами.
Тож був би цей пост без фото-ілюстрацій, якби одна світлина вчора не "втікла" із розповіді.
Інколи варто вчасно замовкнути, відкласти новинну стрічку, чи інстаграм-сторіз і прислухатися до плину власних думок. Можна багато цікавого довідатись. І можна, навіть залишити ці думки для себе, невідображеними діяльністю в соцмережах. Для різноманітності, як мінімум.
А може, саме це несказане виявиться несказанним?
Тому сьогодні тут не буде щоденної підбірки поезій.
Просто задумайтесь і пригадайте самі 1-2-3...5 (та скільки захочеться) улюблених, цікавих, важливих, ностальгійних, чи гостро-актуальних віршів.
Може така вправа допоможе пізнати щось нове чи не нове, але від цього не менш прекрасне.
На добраніч!
Дякую за змістовне спілкування!
Красиво и поэтично, очень интересные ассоциации. А вот первоцветы, которые срывают тысячами, мне всегда жаль. Думаю, что большинство из них потом выбрасывают на помойку, не успев продать. 
Тому вибрала прикладну, більш комфортну для мене, тему
Ваш блог було цікаво читати, він по-справжньому зачепив, викликав в мені потужний емоційний відгук, я іноді навіть не була готова до такого. Дякую! 
).