З чого починати розповідь про нову каблучку з колекції «Чарівні міста України»? Коли ця колекція тільки робила перші кроки, я наївно вважала, що каблучки з цікавими мені спорудами та історіями — такі ж звичайні срібні прикраси, як і будь-які наші прикраси. Так, вони з доброю вдачею, гарні, збалансовані, ретельно пропрацьовані, але це просто маленькі предмети?

Можливо, колись, потім, згодом… Коли вже зробимо усі 25 запланованих каблучок, коли нарешті замкнеться віртуальне коло та запрацюють усі срібні телепорти, я скажу, що зібралася головна колекція воєнних років. А може й ні. Наразі я повністю занурена в потоці творіння чарівності: в готових прикрасах маю тільки одинадцять, одна каблучка в роботі, ще дві чекають чергу (у вигляді ескізів), чотири киплять в ідеях та образах, а от сім поки що мовчать... 

У процесі творіння колекції виникають не тільки нові концепції кільцегенічності та міцних зв’язків міста, історії і людини, а й інші супутні речі. Каблучки з будівлями викликають щире захоплення покупців та дослідників. Та також про них пишуть-говорять, хоча цей ефект поєднання з предметом я точно не планувала, принаймні до завершення роботи над колекцією. Зазвичай дізнаватися про реакції на прикрасу цікаво й захопливо, але й інколи (особливо в коментарях у соцмережах) — вельми напружуюче. Не завжди люди розуміють, на жаль, що моє ювелірне, особисте бачення кожного українського обласного центра аж ніяк не тотожне великому містобудівництву за гроші громади, і що обираю образ виключно на власний розсуд, і що не відповідаю ані за стан та походження обраної споруди, ані за те, що бачу місто не так, як бачать його мешканці… Розповідала влітку про виявлену проблему комунікацій перед прийдешньою прем’єрою десятої каблучки. 

Тобто це мені тоді здавалося, що незабаром прем’єра. А насправді усе трохи затягнулося і після нереально захопливої подорожі до таємничого Кропивницького колекція зупинилася на сім місяців. Всесвіт усіляко заважав народженню космічного образа Дніпра та натякав, що треба ще ретельніше працювати. Перероблялося усе стільки разів, що в мене навіть папка з’явилася з назвою «Знову Дніпро». І от коли нарешті у вересні 2023 року каблучка склалася та залишилося тільки фінальне вичитування прем’єрного тексту, вирішила пошукати автора скульптури з хлопчиком, що прикрашає вхід до міського планетарію …й натрапила на несподівану халепу з авторськими правами: 

Процитую цю важливу частину історії повністю:

«…намагалася знайти історію створення образа, дізнатися хто саме цей хлопчик, ім’я скульптора та якісь інші деталі для оживлення уяви. І ось тут мене спочатку спіткало розчарування, бо знайшла тільки згадку на сайті ОМІ (об’єднання майстрів, які створили її для міста), а потім і реальне занепокоєння, бо виявилося, що оновлення планетарію – це частина великого міжнародного проекту і напевне скульптуру замовили спонсори реконструкції. Тобто, з одного боку ми маємо на каблучці органічну частину образу космічного міста Дніпро, але з іншого — частину захищеного бренду, про що чітко сказано на сторінці ГО «Асоціація Noosphere»: "Корпоративний логотип включає зображення хлопчика, що тримає в руках модель ракети і сферу, а також напис назви організації. У синергії ці компоненти перегукуються з нашими основними цінностями – технології, знання, людяність"

Тому для продажу каблучку відкривати поки що не планую, а з понеділка сформулюю запит до громадської організації, щоб мати чітке підґрунтя для подальших дій: або нічого страшного і вони не заперечують, бо планетарій та скульптура біля нього є частинами відкритого публічного простору міста, або ж вони проти і каблучку треба буде переробити. Вважаю це за потрібне, щоб не лишати на планеті Орінго темних плям та не створювати додатковий хаос…»

Листування наше з ГО трохи затягнулося (якщо бажаєте, повністю переглянути його можна на окремій сторінці за посиланням, воно ввічливе та приємне, вважаю це корисним досвідом) і після листування ми знову переробили каблучку, присвячену зв’язку міста Дніпро з космосом.

Сподіваюсь, що тепер це фінальна версія. 

Отже, що ми можемо побачити на каблучці «Дніпро. Космічне», десятій з колекції чарівних міст, на додачу до малюнку з сузір'ями?

 Праворуч на каблучці космічна споруда, націлена в майбутнє — НЦАОМ (Національний центр аерокосмічної освіти молоді). Вони круто кажуть про себе: «Єдина організація в Україні, яка займається широкою та плідною пропагандою досліджень з космонавтики із залученням молоді до виконання завдань Національної космічної програми України». Там не лише навчальні процеси відбуваються, а ще є цікавий музей, який робить космічний шлях доступнішим для уяви.

 Зліва в нас міський планетарій — важлива частина міста, здатна впливати на майбутнє через уяву дітей, та й дорослих теж. Ми за домовленістю про авторські права прибрали напис «Noosphere», але на сутність споруди це точно не впливає. Людству потрібно мріяти про розвиток і про опанування космосу з мирною метою. І Володимир Вернадський майже сто років тому пророкував створення ноосфери, яка поєднає в собі розум усіх людей планети, раціональне використання ресурсів та повагу до життя. Слово "ноосфера" як і раніше належить народу. 

А замість брендованого хлопчика з ракетою та планетою тепер на каблучці з’явилася трохи інша планета — чудернацький, але дуже влучний знак з супутником, який вдало продовжує космічну лінію та нагадує про спільне бажання українців розвивати ракетобудівництво не лише для оборони, а й для високого польоту. 

 Пам’ятка про Мирний космос була встановлена у 2003 році. Монумент офіційно називається «Дніпропетровщина – космічна епоха України» та символізує те, що Дніпро є космічною столицею країни. Проект пам'ятника розробили у Наддніпрянській академії будівництва та архітектури, а величезні металеві елементи пам`ятника були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій. Висота земної кулі аж чотири метри, вага всієї конструкції – понад сімнадцять тон. Монумент дійсно виглядає космічно і стоїть у правильному місті. Ракета посеред міста мене б лякала. 

За характером «Дніпро. Космічне» найближче мабуть до нашої першої каблучки з Держпромом, тільки ще більш енергійна. З настроєм та потужністю перегукується з запорізькими мостами — так само багато металу та технічних рішень. А за значенням в колекції вона перегукується з київським вокзалом, тільки там телепорт працює горизонтально, а тут — чітко вгору…

Взагалі складно робити колекцію поступово, з кожним кроком відкриваючи спочатку для себе дивні зв’язки, щоб потім розповісти вам про вимір, в якому маленькі срібні речі розмовляють з людьми, з рідною землею і навіть — з безмежним космосом. Та все одно полетіли далі, складно не тотожно неможливо і попереду ще п’ятнадцять срібних телепортів! Здогадаєтесь, яке місто буде наступним?

О.М.