Подумати тільки, колись такою метафорою можна було описати яскраве, насичене цікавими пригодами та приємними знайомствами життя. І в жодному разі ми не уявляли, що колись станемо акторами-заручниками на знімальному майданчику військової драми. Де треба грати свою роль в мінливому сценарії життя, не уявляючи, що на тебе чекає в наступному епізоді.

Львів розчиняє свої двері для мандрівників з різними путівними маршрутами. Тут можна провести чудовий гастро-тур або скласти мапу улюблених кав’ярень. Поринути в дружню атмосферу центральних вуличок або загубитись у затишних двориках передмістя. Відкрити для себе безліч експозицій та відчути себе ніби в музеї, просто вийшовши на вулицю.

Кожен з них воліє називати себе як знає: біженці, переселенці, мігранти, переміщені, релоковані… Українці. Українці, які вчергове за три довгих роки збирають валізи та кудись їдуть. Найчастіше — додому.

В інформаційну епоху неможливо вести війну виключно зброєю. Інформація — теж зброя, сильна й ефективна. І за останні роки ми побачили, як багато відомих і впливових людей озброїлося інформацією, щоб допомогти Україні. Один із них — Тімоті Снайдер, письменник та історик.

Хочеться трохи заглибитися в тему деяких ювелірних творінь, які складно називати прикрасами, хоча вони мають форму каблучки чи підвісу, зроблені з дорогоцінного металу і можуть містити в собі й блиск каменів. Усі ознаки jewelry присутні, але річ за сенсом більша, аніж слово «прикраса», і тоді починається сум’яття… 

Будинок «Слово» — житловий будинок у Харкові по вулиці Культури, 9, побудований наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів. Спроєктований Михайлом Дашкевичем у будівельному товаристві «Укрпайбуд» в архітектурних формах, що займають проміжне місце між модерном і конструктивізмом, має в плані символічну форму літери «С»…

Чому бути амбасадором країни в сучасному світі — це не стільки про політику, скільки про зв’язок на рівні емоцій і цінностей.

У січневому дописі «Теплі спогади про блискуче» я вже розповідала вам, чому наразі зникли з каталогу майже усі прикраси, де багато камінчиків. Сьогодні буде продовження, бо ми провели один цікавий експеримент.

За останні три роки нам усім довелося познайомитися з безліччю незвичних речей, від повітряних тривог і електрики за розкладом до українських дронів, що підривають заводи під москвою. Для нових реалій потрібні й нові слова. Погляньмо на нашу дійсність з точки зору філологів!

Традиція вшановувати полеглих хвилиною мовчання - спільна для всієї Європи. На хвилину люди переривають метушню, справи і розмови, щоб разом віддати шану пам'яті. Ця традиція встигла стати знайомою і навіть, якщо можна так сказати, звичною, хоча насправді їй не так багато років.