Саме зараз, у центрі травня, виникає ідеальна мить для дивовижної краси, неймовірних історій та давно забутих каменів! 

По темному морю пливе срібний корабель…

Завдяки ним і народився в Орінго підвіс «На мотив…». Пірнаймо в глибину за подробицями!

Тема бульбашок з’явилася зовсім невипадково. Якимось дивом вже багато тижнів усе сюди котилося, до звичайних понять додавалися незвичні кольори, до відомих фактів тягнулися цікаві зв’язки, а неймовірні люди опинялися на відстані одного рукостискання, а не шести, як вказує відома теорія.

З полегшенням перегортаємо сторінку тижня, присвяченого антиутопіям. Заради світової рівноваги – самий час поспілкуватися про щось приємне…

Досвід створення спільної антиутопії виявився надзвичайно захопливим — правління Ородуче не залишило байдужим не лише мене і з зародку оповідання утворилися шість цікавих гілок.

Нові виклики вимагають нових рухів... Стоп, усе ж не так — виклики постійно ті самі, та й рухи в нас приблизно однакові...

Маргарет Етвуд – ім'я, знакове для сучасної літератури загалом і для жанру антиутопій зокрема. Її «Оповідь служниці» вже не перший рік лишається культовою, ця книга перевидається, серіал збирає величезну глядацьку авдиторію, але при цьому пані Етвуд – куди більш цікава особистість, ніж просто «авторка антиутопії», нехай і видатної.

Література в жанрі антиутопії видається не самим влучним вибором, якщо розум прагне чогось цілющого та життєствердного. Але хвороби свідомості такі самі як і недуги тіла: для ефективного лікування потрібен правильний діагноз та вірне дозування препаратів. Тож антиутопії можна і варто читати не тільки в профілактичних, а й в «лікувальних» цілях. Навіть коли здається, що пройдена точка неповернення і події розвиваються надто швидко.

У сучасному світі можливо практично що завгодно, будь-який поворот подій і будь-яке змішання епох. Тому жанр альтернативної історії, мабуть, варто розглядати не як гру уяви, а як наочний посібник «як треба». Або, у випадку з «Людиною у високому замку» – «як не треба».