Кілька тижнів, сповнених творчості, минули непомітно – настав час дізнатися, чиї ідеї з конкурсу "Про_життя" втіляться у сріблі. 

Україна завжди була багата на таланти і подарувала світові чимало знаменитих імен. Утім, їх було б значно більше, якби сусідня з нами імперія не мала неприємної звички красти все, до чого вдалося дотягнутися. Сьогоднішня історія – про українських художників, чиї імена присвоїла собі росія. 

Напередодні тижня художника хотіла спочатку дещо цікаве розповісти про трійцю своїх найулюбленіших мистців та їх надихаючий вплив на уяву. Але змінився кут зору і доведеться на якийсь час відкласти книжки про Альбрехта Дюрера, Франциска Гойю та Фріду Кало…

Щоб об’їхати світ, Філеасу Фоґґу знадобилося 80 днів. В Орінго впоралися з цим завданням за тиждень, адже подорожувати в уяві ми можемо зі швидкістю думки – і без жодних обмежень…

Говорячи про українську історію та старовину, зазвичай заведено згадувати античні торгові міста, середньовічні фортеці, стародавні храми... Водночас майже не згадують схід нашої країни - можливо, тому, що нічого перерахованого там ніколи не було. Натомість там були скіфські кургани, хозарські фортеці, грецькі колонії і навіть ціле угорське королівство. І настав час, нарешті, про це згадати.

Подорож до пустелі може бути захопливою пригодою, втечею від людства або мандрівкою у пошуках душевного спокою. У розпеченому безмежжі, де, здається, сповна можна отримати пісок і тільки пісок, путівники все ж знаходять потрібне.

Вино має бути в келиху, пиво в кухлі, у горілка в чарці. Хіба ж не так? Не так! Адже якщо ви перебуваєте в іншій країні, налити вам можуть навіть вермута в мильницю.

Люди дотримувались кордонів навіть тоді, коли керували світом на рівні з тваринами. Бажання захистити своє або захопити чуже добряче тренувало не тільки окомір, а й мозок — мало лише бачити межі власних володінь, непогано було б винайти спосіб, як донести цю інформацію до одноплемінників та примусити їх рахуватись з таким станом речей.

Знаєте, що спільного було у Торіна Дубощита з «Гобіта» та Джима Гокінса з «Острова скарбів»? Вони мали таємничі карти…

Що я знаю про Луганськ? Виявилося, що майже нічого. Принаймні набагато менше, аніж про інші українські міста, до яких вже склались срібні шляхи. Так, моя близька подруга мешкала до 2014 року в Луганську і трохи розповідала про це місто. Звісно, я читала різкий «Ворошиловград» Жадана і магнетично-сумні вірші Голобородька, але чіткий образ цього міста для втіленні у сріблі в мене дуже довго не збирався...