Отримувала знову сьогодні посилочки з книжками для підтримування ступеня чарівності в Таємній кімнаті, розставляла їх по поличкам, аж раптом зрозуміла, хто мені допоміг закохатися в українську поезію.
Є в нас така літературна вітальня Орінго — чудова гілочка на Форумі, якою опікується Анастасія. І у цій затишній вітальні ми вже чули й ці прізвища, й рядки, що тягнуть йти за авторами, усюди куди ті скажуть.
Тільки ж погляньте — усі герої з поличок Таємної кімнати вже з нами знайомилися:
Василь Стус. Поезія з глибин
Ніжний лірик Микола Вінграновський
Ліна Костенко. Королева української поезії
Особливий "буддизм" Костя Москальця
Ірина Жиленко: рядки, сповнені радості
Яскравий і простий Сергій Жадан
Василь Симоненко, співець юності
***
В пізній час, як сонце тихо блідне,
місяць дню рушає навздогін.
Я в молитві дякую за рідних,
за чужинців і за ворогів.
Хто я є — самотня, недолуга —
без отих, хто схибити не дасть?
Господи, спасибі, що полуда
все-таки з очей моїх спада.
Від зерна лушпиння відрізняю.
Важко вчуся на своїх синцях.
Та невже без тих, хто розпинає,
не скінчиться цей скорботний шлях?
(Анастасія Литвиненко)
Що ж друзі, відкрию ще трохи особливих книжечок та бажаю вам приємних відчуттів від зустрічі з поезією. Також дарую черговий рецепт: на ніч десь з десять-п'ятнадцять хвилин тихенько почитати Ліну Костенко чи Ірину Жиленко і тоді насняться теплі та світлі фільми. Принаймні, в мене так. 
А ще дуже добре квітку сховати між рядками улюблених поезій і знайти наступного року! 
О.М.
