Як і обіцяли, проводимо розіграш за підсумками приємного Дня Щастя в Орінго, який відбувся 20 березня! 

Чому саме троянда вважається королевою квітів і має стільки прихильників по усьому світу? Безсумнівно, її тендітні пелюстки та дивний аромат заворожують мрійників та поетів. Але при цьому троянда ще й наділена такою кількістю смислів і культурних прочитань, що за символом і квітку не завжди розгледиш.

Про те, що квіти можуть стати частиною культурної спадщини, у світі існує чимало прикладів. Згадайте мистецтво складання квіткових композицій, що родом з Японії, або символічну «мову» квітів, що набула шаленої популярності в Англії за часів Вікторіанської доби.

  Початок цієї історії був досить банальний: спитала у нашого друга-огранювальника, чи немає в нього якось дивного шматка сировини, щоб камені вийшли малюнчасті та різні — мала бажання оновити улюблену колекцію з цубами чимось свіженьким. Він подумав і сказав, що є шматок агату з Марокко, там точно не буває двох однакових камінців. І хоча він не впевнений, що мені таке сподобається, спробувати можна...   

У щотижневому есеї «Що мені не можна» я трохи розповідала про цікаві книжки, природний фемінізм та жіночу творчість. А потім запропонувала усім бажаючим в коментарях поділитися іменами улюблених мисткинь, також пообіцяла комусь щось вельми приємне за підсумками тижня за вибором долі.

Вважається, що в пустелі не може вирости нічого путнього. Звісно, це не найкраще місце для городини чи садовини: засушливий клімат, відкритість сонцю й вітрам знищують тендітні рослини, залишаючи шанси на виживання лише найстійкішим сукулентам, перекотиполе тощо. Та це зовсім не означає, що в рослинному покрові пустельного ґрунту не можна знайти справжній скарб.

Говорити про свої почуття непросто навіть зараз, в час вседозволеності й анонімності. В сувору ж вікторіанську епоху, коли жорсткі етикетні норми забороняли відверто висловлювати почуття, про деякі речі взагалі не можна було сказати вголос. Тоді на допомогу приходили вони – квіти.

Чи є у світі щось більш вражаюче, аніж квіти? Живі квіти, які уперто пробиваються з темної землі, вони несуть на кінчиках пелюсток сонце та натякають на якийсь великий задум всесвіту.

Ми відсвяткували весняне рівнодення – і навколо відчутно побільшало сонця. Ще трохи і повіє п’янкий аромат квітучих дерев…

Навʼязла в зубах цитата про те, що «поезія — це завжди неповторність», сьогодні стрінеться по соцмережах не раз і не два. Двадцять перше березня, День поезії, наступає одразу після Дня щастя. Можливо, поезія — це дійсно дещо дуже тісно зі щастям повʼязане, але ніколи не одне й те ж саме з ним.