Існує легенда, що «Щедрик» Микола Леонтович створив як домашнє завдання для свого вчителя, відомого теоретика музики Болеслава Яворського. Можливо, це лише красива історія... Розповідаємо сьогодні про те, як «Щедрик» став символом боротьби українців за власну культуру та ознакою того, що перемогу здобувають не лише на полі бою.

Найдовша ніч у році в багатьох культурах встигла обрости ритуалами, повір'ями і міфічними істотами. Деякі з них нам відомі, наприклад, Санта-Клаус, який перекочував на кілька днів пізніше і став символом Різдва, або Йольський кіт, який любить «відвідувати» ледарів. А як щодо... цапа?

Сьогодні найдовша ніч року, Зимове сонцестояння, — мало світла й дуже багато темряви. І поки ми з вами тут, у найнижчій точці, хочу розповісти про срібну мрію, яка народилася у вирі війни.   

В чергу, в чергу! Ось і прийшли до нас ті дивні передсвяткові часи, коли події та урочистості ніби злипаються в один величезний ком (хотілося б сказати – сніговий, але сніг до нас поки що не квапиться).

Хто ти, загадковий носій медальйона? Закоханий лицар, безстрашний революціонер чи відданий вірянин? Прикраси часто слугували підказками до розкриття образу їхнього володаря, але не тільки у випадку з медальйонами. Адже колись ці коштовні охоронці секретів прикрашали ледь не усіх, незалежно від віку, віросповідання та статусу.

Портбукет – досить незвичайний аксесуар. Він ніби прийшов з епохи джентльменських чеснот – галантності, пунктуальності, вірності слову і ідеальних стрілок на брюках. І якщо, прочитавши останнє речення, ви скептично посміхнулися – це абсолютно даремно: зовнішність справжнього джентльмена повинна відображати його характер, і квітка як фінальний штрих не буде тут зайвою.

Жанр трукрайму, як і детективу, найчастіше передбачає, що читачі будуть цікавитися відносно недавніми справами - в кращому випадку, столітньої давності, як в класичних історіях Агати Крісті та Конан Дойла. Однак в «додетективних» епохах знайдеться не менше загадкових і дивовижних справ..

Довга історія про гарних людей, хороші квартири, вдалі знахідки, музику та складність української долі. 

Ця детективна історія почалася, як і годиться, з пошуків. Та пошуків не надто радісних: у підвалі маленького Орінго-виробництва переглядали моделі прикрас і вирішували, що з них можна переплавити, аби бодай трохи наздогнати стрімке зростання цін на срібло.

Перш ніж розповідати другу частину біографії Наталени Королевої, потрібно зробити ремарку. Те, про що ми знаємо з академічних джерел чи з Вікіпедії, має всі шанси бути неправдою. Бо ми реконструюємо її життя (так уже сталося) за її власними розповідями. Можливо, вона писала свій життєпис так само майстерно, як і свої книги… Але ми переповімо, а не розповімо, і все-таки зробимо це так, як Наталена би хотіла її бачити.