В осені давно склалась ділова репутація і з цим приходиться рахуватись. Повертаються до парт учні та студенти, приїздять з літніх мандрів відпускники, вулиці міста заполоняють автівки, а громадський транспорт наново звикає до заторів. Ми полишаємо літні тераси кафе, і крокуємо вище, до офісів у скляних і залізобетонних будівлях-велетнях.

Swarovski Zirconia - свято, яке було з нами понад десять років. Яскраві, неповторні, насичені або ніжні, вони додавали сріблу космічного звучання і завжди привертали увагу.   

До відкриття виставки «Орінго. Мистецтво срібних історій» у Скарбниці Національного музею історії України залишається трохи більше тижня. Подумки одночасно знаходжуся у Києві, де розміщують прикраси у вітринах, та у Харкові, де продовжується повсякденна робота маленької сріблярні. 

Або невеличкий приклад, чому варто бути невгамовною. Тобто чергова історія з циклу «збіг обставин».

Планування йшло важкувато з самого початку, потім щотижня справи лише ускладнювались, щоб на останніх етапах створення прикрас жахати неможливістю, та й тепер потрібно не випустити з уваги найменші деталі. Проект виявився такої ширини й глибини, що я весь час дивувалася власній дурній сміливості (як і завжди, коли втрапляю у нове вікно можливостей).  

За якихось півстоліття зв’язок з близькими набув кардинальних змін і опанував технологічні процеси, які ще недавно здавались фантастичними. Розмови телефоном і через відео перетворились на буденний, але швидкий і доступний спосіб спитати «Ти як?» і почути у відповідь «Добре, а ти?»

Вона гріється на камінні й плететься по жезлу Асклепія, обвиває земне коло на деяких середньовічних гравюрах, оберігає скарби й спокушає… Усе це – про змію, істоту в людській уяві максимально неоднозначну. На честь вихідних пропонуємо трішечки поміркувати: чи пасує легенді лускатий хвіст?

Як люди розповідають історії? Дуже по-різному: складають вірші та поеми, співають пісні, малюють картини і знімають фільми, готують виставки, можуть навіть влаштовувати перформанси – але першою спаде на думку й лишається найбільш традиційною книга. Бажано паперова, з хрусткими сторінками, які так і запрошують у подорож: мабуть, в книжкових історіях дійсно є щось особливе...

Перший день осені, спекотний та нескінченно заплутаний, нарешті добіг до темряви з грозою і я маю аж півгодини на розповідь про теперішні справи в Орінго.

Хто це стукає у двері? Та це ж вересень! А значить, до відкриття виставки «Орінго. Мистецтво срібних історій» у Скарбниці Національного музею історії України лишається менше місяця.