Уявіть: ви викидаєте пластикову пляшку, або розбите керамічне горнятко. А через місяць  бачите їх в престижній галереї з цінником у п'ять тисяч доларів. Або може, на показі модної колекції...

Далеко не завжди «екологічно чистий» означає «найкращий». А іноді навіть навпаки...

Будні невеличкого американського містечка з населенням 15000 осіб не багаті на яскраві події. А ще якихось 150 років тому тут зовсім можна було скиснути з нудьги. Та все змінюється за мить, якщо людство переживає другу промислову революцію, а гроші, здається, можна отримати з повітря.

Екологічні проблеми зазвичай сприймають як щось сучасне, принаймні, щось з індустріальної епохи. Однак факти свідчать, що люди примудрялися влаштовувати екологічні проблеми й цілі катастрофи ще в стародавні часи!

Теми екології та екологічності завжди видавалися мені досить складними, бо те, що на поверхні, й те, що у глибині, між собою майже не співпадає. А потім замислилася і зрозуміла — з роками екологічна тема стала чимось на кшталт лакмусового паперу, бо вона проявляє щирість та обізнаність людини краще й безпечніше за будь-яка іншу. 

Літо – це час, коли ми особливо гостро помічаємо красу навколо себе. Прохолодні озера, зелені ліси, заквітчані поля… Ідилію можна описувати довго, але що робити, коли тихий внутрішній голос шепоче, що річки раніше були чистішими, фрукти – смачнішими, а ліси скоро геть зникнуть? 

Кажемо "будинок «Слово»" – і уявляємо довгу череду поетів, письменників, перекладачів... Але чому не поетес, письменниць та перекладачок? Насправді у харківському будинку «Слово» мешкала безліч талановитих жінок, про яких, на жаль, згадують рідше, ніж вони того заслуговують. 

В наші часи, коли потрібно описати щось непорушне та вічне, вдаються до фразеологізму «витесаний з каменю». В цьому є свій сенс. Наприклад, стародавні знахідки древнього письма на глиняних дощечках та камені подекуди збереглися краще за більш «молоді», в історичній хронології, паперові документи.

Здавалося би, головний інструмент впливу для поета – це слово! А як інакше виникне вірш? А ось ні – паузи, недомовки, навіть повна відсутність знаків пунктуації цілком можуть бути поетичними прийомами… Як це працює, дослідила для нас пані Наталія – бібліотекарка-бібліограф та книгознавчиня.

Пам'ятаєте девіз Орінго? «Прикрашаємо, дивуємо, радуємо» – і попри усі обставини бажання радувати нікуди не зникає! Отож просто зараз проведемо приємний розіграш – і, сподіваємося, зможемо потішити й подарувати усмішку.