Цей півник трохи запізнився прокинутися й заспівати…

Сьогодні робимо нову поштову розсилку з новинами та опитуванням, а до неї — невеличку акцію.

Дуже довго 2016 рік мені видавався найскладнішим роком Орінго, бо тоді ми уперше підійшли до межі, за якою чітко маячило закриття… І хоча потім відбувалося багато чого дивного й страшного, саме те відчуття морозу по шкірі, коли марно намагаєшся виплутатися з тенет наслідків збігів обставин та власних невдалих рішень, залишилося зі мною червоним прапорцем назавжди, як і намагання оминати усе, що може розбалансувати поточну ситуацію та потурбувати ретельно вибудувані вежі уявної гармонії. 

Добре, якщо вони підписані чиєюсь турботливою рукою. А як ні – час безжально краде усе: імена, дати, дрібні деталі, які роблять події живими. Гострі зуби тисячоліть точать камінь будівель, пилом епох припадають імена правителів, письменників та вчених. У ситі часу застрягає тільки найвидатніше… або те, чому найбільше пощастило.

Продовжуємо наш маршрут і сьогодні в оглядовому турі срібними містами України ми приготували для вас пам’ятки та символи виключно рукотворні. Якісь з них є абсолютною фантазією авторів, інші є намаганням наслідувати задум природи. Та щоб не надихало митців на їх створення, в результаті ми отримали унікальні споруди, що бавлять мешканців й гостей міст.

Є різні шляхи у створенні срібних прикрас. Понад двадцять років я не лише малюю ескізи й оживляю ідеї, також я вивчаю складні рельєфи країни натхнення...

Коли ми говоримо про "срібне будівництво", ми звертаємось не лише до буквального матеріалу – благородного металу, що карбувався в монети, прикрашав замкові зали й символізував багатство володарів. Срібло в контексті замку Любарта та З'їзду королів 1429 року – це метафора епохи, коли Луцьк на кілька тижнів став фактичною столицею Європи.  Місцем, де картографія континенту могла би змінитися назавжди. Розповість про цю подію пані Наталія.

Сьогодні - продовжуємо досліджувати глибини історії разом з нашою колекцією «Чарівні міста України». І сьогодні ми вирушимо до міста Черкаси - там нас чекає така старовина, що навіть уявити важко...

Подорожуючи Україною ми закарбовуємо в пам’яті найприємніші кадри, якими потім прикрашаємо сторінки книги життя. Не завжди ці спогади подібні до фотокарток з милим серцю пейзажем, інколи свідомість, підсилюючи враження, підкидає нам асоціації у вигляді ароматів, звуків, смаків і навіть доторків. І ти наче опиняєшся на кінопоказі зі спецефектами, повністю розчиняючись у часі.

День святого Валентина часто сприймається як святкування чужої любові. Як нагадування про те, що у вас є або чого вам не вистачає. Але це неповний погляд на те, що насправді означає цей день для нас, особливо в українській культурі, де кохання завжди було чимось більшим, ніж просто емоція між двома людьми.