Чи існує українська літературна антиутопія? Авжеж! Цей жанр, який сформувався як своєрідний діалог із утопічними візіями майбутнього та критична реакція на надмірний оптимізм суспільних проектів, посідає важливе міісце в українській інтелектуальній традиції. 

В мене є одна з улюблених вправ для тренування розуму: поставити собі дивне питання, а потім від нього збудувати уявну конструкцію, доводячи її крок за кроком до фіналу. 

Травень щойно розпочався – а його краса вже вражає… Сонце пестить шкіру лагідними променями, в повітрі п’янко пахне бузком, і щось всередині, відкликаючись на посмішку природи, підштовхує творити й сподіватися на краще.

У першій частині підсумків ми розглядали загальні факти про конкурс, а сьогодні трохи заглибимося у відповіді на два додаткових питання. 

Всі ми знаємо вираз «муки творчості», що описує блукання уявою в пошуку точки опори — ідеї, від якої можна було б відштовхнутись.

Замальовка про сережки, які були створені завдяки конкурсу «Срібна мрія», але потім зникли з каталогу... 

Коли були придумані творчі конкурси? Чи давно люди вирішили, що змагатися можна не тільки на спортивній арені, а й у художній майстерні? Важко сказати. Огляд цього питання зайняв би чимало сторінок, тому сьогоднішня розповідь буде про, ймовірно, найперше і абсолютно точно найнезвичайніше змагання. 

Харків традиційно сприймається як місто промисловості, науки та студентства. Центр машинобудування, місто численних вишів та науково-дослідницьких інститутів. Проте за цією усталеною індустріально-академічною завісою приховується не менш яскравий мистецький Харків — місто багатої культурної спадщини, самобутніх мистецьких шкіл та інноваційних творчих пошуків.

Тільки уявіть: перший тиждень конкурсу «Срібна Мрія» вже закінчився – як і «Срібномрійне опитування». Самий час дізнатися правильні відповіді й визначитися, до кого поїдуть виграні призи!

Якщо вам пишуть менеджери Орінго та просять надати ваші паспортні дані… Це не шахрайство. Це може означати, що ви — переможець «Срібної Мрії». А навіщо нам це?