В Орінго знають і люблять Григорія Сковороду: маємо навіть добірку прикрас, присвячених його творчості, – вони знаходяться у
колекції Музею історичних коштовностей України. Добірка ця з'являлася поступово, відгукуючись на роздуми навколо творчості філософа; виростала на його улюбленій харківській землі... Отож можемо вважати, що чергова сесія «Екслібрису», присвячена Григорію Саввичу, тривала упродовж кількох років: вже маємо срібні плоди, і не факт, що останні.
Тонке мереживо творчості Сковороди захоплює непомітно, але вірно. Відкривати цю непересічну і невловиму особистість потрібно власноруч, і тільки за покликанням серця. Але якщо цікавість вже зародилася, орієнтирами на шляху можуть стати супровідні до прикрас есе-роздуми авторки прикрас, Олени Маслової:
«Про те, що люблю…»,
«Додаймо світла!»,
«Де напитися щастя?» та
«Про наріжні камені душі та подорож до саду».
Прикраси, що поповнили колекцію:
Чого у них така назва? Справа у тому, що свій рідний Харків Сковорода любив і відокремлював від інших міст. І головне – бачив його майбутнє. Він написав латиномовну «пісеньку», яка насправді є молитвою за Харків, котрий вважав містом старозавітного пророка Захарії: Sic sol verus erit, Zachariana polis — стань мов сонце ясне, любий Харкове! Ну як не закарбувати таку молитву у сріблі?
Вона відсилає до відомого зображення божественного фонтану – цікаво, як просякнуті біблійними образами думки Сковороди легко вкладаються в сучасну світську картину світу. Та й дійсно, ідея філософа про те, що кожна людина має нести настільки повну чашу життєвих сил, наскільки вона може охопити, напрочуд актуальна.
«Щастя, як повітря і сонце, даються людині даром», – пише філософ. Тоненькі струмочки й потужні джерела наповнюють фонтан вічності, і народжується срібний амулет, що може потішити усіх, незалежно від віку, релігії, статі чи статків.
Ця прикраса увібрала в себе безліч значень. Тут і пошук спокою – у наші часи, як і в часи Сковороди, спокій абсолютно невловимий, і відсилки до чи не найвідомішої поетичної його збірки, і бадьорі ритми альбому SKOVORODANCE, сродно створеного музикантами з Харківським літмузеєм, й суто українська мрія створити і зберегти свій недоторканий чарівний сад…
Завершимо срібні роздуми про Григорія Савича цитатою з інтерв’ю Ірини Славінської з Тарасом Лютим (журнал «Локальна історія», грудень 2022 року):
«…Сьогодні, коли неабияким викликом є війна, Сковорода подає нам приклад незалежної особистості, яка відмовляється підлаштовуватись та порушувати власну принципову позицію. Це індивідуальність, яка сама себе створила та була самовладною, вміла покладатися на себе в часи, коли руйнувалися інститути гетьманської автономії. Ця людина віднайшла здатність зарадити собі та знайти однодумців, зібравши їх у спільноту. Це історія про низову ініціативу, що зберігала форми спільності за відсутності держави. Один з елементів філософії Сковороди — евдемонія, тобто пошук щастя. Він проявляв себе як індивідуаліст, який вважав, що важливо пізнати себе.
Ти сам можеш налагодити власне життя. Плекай себе. Вміння досягнути щастя в собі — дуже помічна ідея для сучасної України»
Далі буде...
