Третій місяць поспіль день в Орінго розпочинається в компанії видатних діячів світу. Їхні влучні вислови прикрашають головну сторінку сайту у вигляді банерів, що ведуть зацікавленого гостя до найвіддаленіших куточків срібного дивокраю.

Що ми відчуваємо, коли сенс тієї чи іншої цитати відгукується в нашому серці? Спорідненість душ — своєї та автора, відчуття, що ти не самотній у цьому великому світі і що найтемніші часи обов’язково минають.  Це як побачити промінь сонця крізь зливу, натрапити на широку дорогу після блукання гущавиною, зустріти земляка на чужині.

А ще безмежний світ цитат нагадує мені вулиці нічних міст. Коли вечір поступово накриває землю ковдрою зоряного неба і в темряві так легко оступитись, загоряються ліхтарі. Кожний день у той самий час — ми звикаємо до буденності цього явища, рахуючи його за ознаку цивілізації. Але варто електричному ланцюжку затриматись хоч на 5 хвилин, підсвідомо починаємо хвилюватись: чи безпечно рушати далі без звичної підтримки світла і головне — куди прямувати? Автори цитат, що надихають нас цими безкінечними лютневими днями ніби казкові невтомні ліхтарники із далекої планети №5.  Чи усвідомлювали вони, що вислови, колись підхоплені вітром з їхніх вуст, долетять до майбутніх поколінь? Не знаю, але вважаю, що вони були впевнені в цілющій силі слів. 

Наталія Орінго