Трапляються дні, і навіть довше, ніж дні, коли ти ніби б’єшся головою об щільну цегляну кладку. Не в змозі знайти рішення, докласти саме тих, корисних, зусиль, розгадати загадку, дати правильну відповідь. Розганяєшся зі своїм візком, повним життєвого багажу — такого важливого, важкого — і гатиш у ту кляту цеглу, але лише падаєш навзнак, ошелешена. І нема тобі жодного ходу на таємничу платформу між дев’ятою і десятою.

З казками все давно зрозуміло: вони створені передусім для дітей, але й дорослим вхід до казкового світу не заборонений. В ньому взагалі нема ніяких обмежень чи упереджень і тут раді всім, хто завітає.

Казки бувають добрими, повчальними, лякаючими, смішними... А часом бувають відверто дивними. Перша (а часом і єдина) реакція на них - "що це взагалі зараз було?". Відволічемося від принцес і драконів, подивимося на щось дійсно незвичайне!

Уявіть собі теплий вечір десь в горах Шотландії. Надворі сутеніє, і в замку на скелі поволі спалахують вогні. Дрімає чудовисько в озері, кружляють сови, як раптом доноситься гул паровозу – це поспішає Гоґвортський експрес… Ще мить, він зупиниться, і пригоди розпочнуться!

«Одного разу, – писав творець відомого казкового світу Клайв Льюїс, – ти станеш настільки дорослою, що знову почнеш читати казки…». Та насправді чимало казок і не розраховано на дітей – вони створювалися для дорослих, яким так хочеться ще раз зазирнути крізь чарівне віконце.

Звідки беруться казки? Хто їх вигадує, розповідає, "виводить у світ" і робить відомими? Навіщо взагалі потрібні казки, і чи може народ існувати зовсім без них? Близько двох століть тому два бібліотекарі з німецького міста Кассель вирішили відповісти на ці запитання...

Як сказав Іван Франко  «…дітоньки любі, не тим цікава байка, що говорить неправду, а тим, що під лушпиною тої неправди криє звичайно велику правду». То спробую розгребти у голові своїй лушпиння і знайти те зерно, яке там повинне бути, якщо мій нюх не помиляється.   

Якщо за минулий тиждень ви розвинули свої екстрасенсорні здібності, то вже здогадалися, що заплановано в Орінго надалі. А якщо ні – ми з радістю вам розкажемо!

Щоб засвоїти Таро без хибних блукань лабіринтами трактувань, потрібно чимало часу, бажання та терпіння. Добре, коли початківцю трапиться досвідчений вчитель на шляху, хай то людина, що практикує Таро, чи книга з ключками до знань.

Шосте чуття, або інтуїція – дар, що суттєво полегшує життя. Як хочеться іноді отримувати вірні підказки від самого себе, чути дивний, але впевнений голос, що радить: зроби саме так. Але що робити, якщо цей дар нерозвинений? На допомогу поспішають… дорогоцінні камені.