У прагненні дізнатися майбутнє люди звертаються до найрізноманітніших інструментів: карт, кришталевих куль, кавової гущі та чайної заварки (в останнього методу навіть є своя назва - тасеографія). Але іноді трапляються і набагато екзотичніші способи...

Ворожіння настільки міцно закріпилось у нашій буденності, що з ним вимушені рахуватись і в соціальному, і в культурному і навіть в політичному житті. Скільки доленосних рішень було прийнято завдяки розкладу на картах або кришталевому шару. Чи, навпаки, не прийнято.

Знову в нас невеличка подорож у часі: захотілося розшукати прикраси, які колись виглядали несподіваними й дивакуватими, а тепер звучать зрозуміло та легко сприймаються. 

Обираючи із сотень яскравих карткових колод Таро "ту саму", легко розгубитися: колод безліч, усі вони по-різному влаштовані й намальовані, в залежності від фантазії автора навіть масті можуть мати інші назви... А деякі колоди взагалі й не колоди, а “оракул”! Що ж це таке - оракул, і чим він відрізняється від Таро?

За різними постійними та надзвичайними справами я усе ніяк не могла добратися до чарівної коробочки з каменями, які колись придбала і приховала для колекції року. Виправляюсь, друзі! 

Коли колекція «Я дам тобі знак» вже була готова до прем’єри, несподівано виявилося, що достатній і навіть дещо надлишковий обсяг описів, ілюстрацій, першоджерел та фотографій аж ніяк не допомагає мені зрозуміло пояснити колекцію.

Підбираємо останній камінець цього тижня й закидаємо далеко-далеко за обрій. Нехай летять за ним слідом усі наші незгоди, ми ж попрямуємо у майбутнє – шляхом може й каменистим, але цікавим.

Виховуючись у європейському просторі, де основною релігією є все-таки християнство, важко не скласти у свій культурний багаж певну кількість цитат з Біблії – хай і трохи видозмінених. Усі ми знаємо анекдот про Мойсея, можемо вигукнути «суєта суєт!» та покликати на голову ворогам «кари єгипетські»...

Хтось розкидає каміння, а ми його збираємо — і кладемо до келиху віскі! Але не кожен камінь до цього принадний. Розберемося?

За часів великих завоювань з військових походів привозили не магнітики та пару взуття з розпродажу, а марні для сучасної людини речі — зброю поваленого противника.