Ні, мова не про Тараса Шевченка. Феномен українських менестрелів — кобзарство — досі маловідомий загалу. Тож будемо сьогодні завершувати тиждень мелодіями і наспівами.

Харків має дивовижну здатність притягувати до себе незвичайні особистості. Хтось одразу народжується в Харкові, хтось за дивним збігом обставин з'являється на світ в іншому місці, але пізніше все одно повертається у своє справжнє місто. Утім, навіть побувавши в Харкові проїздом, неминуче потрапляєш у його історію (а Харків потрапляє у твою).

Дістаємо подвійні листочки…

За минулі два з половиною роки відбулося те, що не раз ставалося в нашій історії: піднесення культури, самопізнання, самоцінності в умовах жорстких рамок та буквального знищення всього українського. Проте одна з галузей справжніх українських здобутків переживає зараз не те щоб Ренессанс, а ступінь розвитку такої висоти, якої в Україні у неї ще не було. І це — виноробство!

Під час обмірковування теми поточного тижня зрозуміла: мені вкрай потрібна підтримка людини, яка може розповідати про ювелірність літературними словами, бо в мене з цим наразі дуже складно...  

Література, яку вивчають у школі, повинна знайомити учнів з культурою країни та формувати любов до неї – принаймні так вважається. Але в реальному житті знайомство зі шкільною українською (і не тільки) літературою здатне викликати стійку до неї відразу. Чому ж так відбувається?

Звертаючись у дописі "Очікуйте несподіванки" за допомогою до магічних і мудрих орінговських кругів щодо перекладу сенсу колекції «Я дам тобі знак» на загальнолюдську мову, не мала жодного сумніву — допомога буде!   

Ошатне вбрання українок на старовинних фотографіях являє собою довершений ансамбль з одягу, аксесуарів та прикрас. Кожна деталь, кожна дрібничка підібрані з великою любов’ю, щоб підкреслити молодість та красу власниці.

Нещодавно в Орінго перевіряли листи бажань: цей розділ, як і чимало інших мрій, з початком повномасштабного вторгнення трохи припорошило пилом… Але припиняти мріяти – дуже шкідлива практика, тож пропонуємо час від часу зазирати у свої вішлисти. Можливо, там на вас чекає сюрприз? 

Чого у Харкова точно не відняти - так це здатності генерувати мистецтво в неймовірних кількостях. Причому мистецтво не класичне і спокійне, а зухвале й експериментальне. На початку минулого століття Харкову судилося стати столицею актуального мистецтва - інакше й бути не могло! Кращого міста для футуристів і модерністів було не придумати.