Щодня на сайті Орінго з'являються новини. Ювелірні й літературні, веселі й філософські, коротенькі заміточки про важливе й грунтовні лонгриди, усі вони об'єднані одним: цей контент пишеться з любов'ю й бажанням розрадити читачів, відволікти від божевільних світових новин й подарувати краплю оптимізму. 

Створюючи тексти щодня, важко не втомитися. І хоча ми уважно перечитуємо статті один одного (іноді з величезним редакторським олівцем ), остаточне рішення - чи гарно написано - лишається за орінговцями. Саме тому контент-команда так радіє коментарям під статтями... 

Але похвалити самим себе іноді теж дуже корисно - і звісно, підводячи підсумки року, ми не могли оминути найкраще з написаного. Плануючи тиждень, попросили кожного автора власноруч обрати по три власні улюблені статті, що найбільше запам'яталися. Тож ось вони, найкращі новини Орінго за рік 

 Олена

 "Про міць каменя та гнучкість срібла"

Трохи срібної філософії, актуальної наразі: як бути гнучким, люблячим та продуктивним в непрості часи. "Оплітати своєю любов’ю, вірою та уявою міцні наріжні камені важкої буденності, як срібна оправа тримає найдорожче в собі. Може й тому таке незламне наше місто, бо кожна цеглинка тримається в оправі сердець харків’ян?".

 "Як можна звичайну подорож перетворити на казкову пригоду"

Історія про подорож в дусі гобіта Більбо: з Харкова до Києва, з Києва до Відню, з Відню до Братислави. Все заради того, щоб бабуся побачила й привітала онука! "Чотири ночі у дорозі, чотири тисячі кілометрів і всього п’ять днів поруч з рідними — вкрай замало, щоб не сумувати. Але без довгої подорожі ці п’ять днів не відбулись би взагалі,  тому я ціную кожну крихітку свого свіжого досвіду, кожну мить посмішки онука, кожне слово сина не через екран, кожне враження, яке наразі ховається під срібною обкладинкою мого путівничка і чекає слушного часу, щоб перетворитися на щось нове".

 "Що в тім саду було вночі?"

Нарис про народження складної срібної прикраси по роману "Сад Гетсиманський" Івана Багряного. "Особисто мені здається, що без повного переосмислення людяності, суспільності та державності, без повноцінної освітньої програми, без справжньої підтримки прав і свобод ми, українці, знову і знову сповзатимемо під бік ненаситної великоімперської потвори. Свідомість не росте сама по собі, але вона є в «Саду Гетсиманському» та інших наших важких книжках, які вкрай потрібно читати через біль і небажання".  

 Тала

 "Бульбашки, на яких тримається індустрія штучних діамантів" 

Статю про штучні діаманти люблю, бо для її написання занурилась у тему і зібрала матеріал за останні два роки. Якщо раніше прохолодно ставилась до діамантів як таких, хоч натуральних, хоч штучних (бо як ще ставитись до предмету, який поза фінансовими можливостями), то зараз побачила в цій маркетинговій історії цікаві долі та щирі цілі.

 "Діаманти назавжди, та чи завжди?"

Так само цікаво було поринути до витоків легенди, яку так ретельно будували навколо діамантів. А саме до історії слогану "Діаманти назавжади" та нечесних прийомів монополіста De beers, який вдало використав почуття патріотизму на тлі Другої світової заради власного збагачення.

 "Заквітнена Україна"

Якщо ж оминути професійний інтерес, то відпочила душею працюючи над статею про козацьку вишивку часів українського бароко. А коли побачила, що стаття була корисною Орінговцям, зраділа ще більше.

 Альона 

 "Що п'ють янголи та демони?"

Альона відповідає за гарний настрій команди Орінго: ії алкогольні нариси ми щоп'ятниці ду-у-уже очікуємо! Якщо ж поєднати гарні напої з улюбленим фільмом, вийде щось фантастичне  "Людина не народжується поганою, а стає такою чи іншою залежно від оточення. Землю треба залишити не ангелам чи демонам, а людям. Кохання та дружба перемагають все. Вино — це напій ангелів. І що все перераховане — чистісінька правда".

 "Це скраплене сонячне світло..."

"Ковток свободи", улюблений напій як мінімум двох з контент-команди Орінго, сонячний й харізматичний віски... Послухайте, як Альона освідчується йому в коханні! "Не раз і не два я чула захоплені коментарі за келихом віскі, що мене дуже цікаво слухати, коли я говорю про алкоголь. А про нього говорити я дуже люблю!  Коли всередині горить вогонь захопленості, від нього гріються і запалюються інші, а це завжди приваблює".

"Алхімія моря"

Що спільного між морем та алкоголем? Виявляється, зв'язки є, але відшукати їх під силу тільки алкоблогерці! Відкриваючи нове, не забудьте помилуватися яскравими фото шляхетних напоїв: їх Альона завжди підбирає для статей сама, а іноді навіть власноруч робить. "Наступного разу, коли ви відкриватимете пляшку IPA, хересу, портвейну, рому або віскі, не забудьте згадати про їхнє дивовижне морське походження  — і нехай це додасть вашому напою ще більше магії та глибини". 

 Анастасія 

 "Про Харків на усі голоси"

Це ж Харків. Коли пишеш про рідне, важливо не схибити, не прибрехати зайвого, зробити все чесно — передовсім для себе. А надто, коли пишеш про Харків для харківців. Я до себе дуже прискіплива, але це той випадок, коли собою задоволена, тому що знаю, як цей текст відгукнувся.

 "Схід українського сонця"

Люблю Орінго за просвітництво, тому люблю і робити такі матеріали. По-перше, сама книга заслуговує на те, щоб про неї розповісти. А по-друге, мені подобається моя робота колумністки, коли я вільна робити дописи про те, що мені дійсно цікаво і важливо. Книгу я до цього не читала, купила спеціально щоб написати статтю — це означало, що я її точно прочитаю, а не закину в стос до іншої книжкової черги.

 "Від Сяну до Донця"

Наші новини — це рідкісний випадок колективного блогу. Отже, поділившись тут своєю історією, я могла бути певна, що її почують правильно. А тим паче, коли це трилогія різних авторів про одне місто. Франківськ дійсно важливий для мене, і цей матеріал — не лише спроба показати його іншим своїми очима, а й намагання розібратися у наших з ним стосунках для себе.

 Женя

 "Очима японських митців"

Поєднання наших срібних цуб, японської філософії та "малюнків хиткого світу", тобто гравюр - ой, яка величезна концентрація краси! "Навіть той, хто жодного разу не чув слово "укійо-е", напевно бачив те, що ним позначається: традиційні японські гравюри, яскраві та витончені. Хіба не про них ми думаємо, коли говоримо про японський живопис? Але чи такі вони традиційні? Чи живопис це взагалі? І до чого тут тлінність буття?.."

 "Сталкер, ми на тебе чекаємо!"

Історія спеціально для геймерів про першу вітчизняну гру, яка отримала світове визнання. Похмурі пейзажі чорнобильської Зони, мутанти й викрадення даних - та це ж  S.T.A.L.K.E.R.  "Чесно кажучи, це справжня гра-парадокс. Здавалося б, під час її створення було зроблено все, чого робити не можна. Процес розробки розтягнули вкрай, вихід гри багато разів анонсувався і тут же відкладався, за що гра, яка ще не вийшла, отримала звання довгобуду."

 "Музика на часі"

Женя, мабуть, найбільший меломан нашої команди й знає про музику буквально все. Знайшлися в його колекції й наші рідні українські гурти, ще й дуже патриотичні! "Звісно ж, я не буду переконувати вас негайно змінити музичні смаки. Хоча заради такого видатного колективу, можливо, і варто... Ба більше, чесно попереджаю, що слухати таку музику може бути вельми непросто. Слухання металу - це свого роду навичка, як, до речі, і слухання класичної музики. Але навіть якщо ви не плануєте цю навичку опановувати, можете просто пишатися, що в нас є такі чудові музиканти, у яких, до того ж, переконання не розходяться зі справами."

 Оля

 "Голос запорізької греблі"

Кожного разу, коли писати прем'єру прикраси випадає мені, радію й хвилююся як маленька: адже так важливо прокласти словами дорогу сріблу у світ! Але ця прем'єра була для мене особливою, бо я народилася й дорослішала неподалік від Запоріжжя. У спробі розповісти про улюблене місто все-все по максимуму напхала у першу версію статті стільки фактів, що вона ледь не лопалася. Довелося різати й замінювати сухі дати й імена на власні враження - і коли поміж рядків почувся потужний голос Дніпра, усе склалося!

 "Кохаймося, незламні!"

Ніколи не думала, що буду розповідати про своє гобі на широкий загал: тарологів зараз і так не люблять, а для публічного зізнання, що колекціонуєш еротичні колоди, треба неабияка сміливість  Втім, довго вмовляти мене на авантюри не треба, тож після наради напередодні 14 лютого пійшла відбирати карти й робити фото. Вийшло весело, романтично і без цензури! 

 "Довга дорога до Франківська…"

Хроніка перших днів повномасштабної війни у всіх своя й в кожного болюча. Але якщо перекласти свої враження літературною (ну майже) мовою і винести на загал, стає трішечки легше дихати. Врешті-решт, саме ті, хто пишуть та читають, й творять історію.

Одне перерахування наших улюблених статей вилилося в лонгрид. Дякуємо тим, хто дістався до його завершення, рівно як й тим, хто читає новини Орінго й допомагає тим самим обретатися колам добра й краси!

З любов'ю, команда Орінго